Політичне вбивство чи звичайне пограбування?

ПОЛІТИЧНЕ ВБИВСТВО ЧИ ЗВИЧАЙНЕ ПОГРАБУВАННЯ?
Із цього приводу суперечки не вщухають і дотепер. Частина дослідників схильна вважати, що вбивство емісарів було чисто політичним, оскільки між мельниківцями й бандерівцями існувала відкрита ворожнеча, викликана споконвічним питанням: "Хто в Україні гетьман?". Більш радикальні бандерівці у відкриту звинувачували "поміркованих" мельниківців у відмові від збройної боротьби за українську незалежність. Друга версія: емісари піддалися звичайному вуличному пограбуванню озброєних бандитів і політикою тут і не пахне.
За першою версією було так. Сенік і Сциборський у пішому порядку йшли в комендатуру на Велику Бердичівську з боку нинішньої вулиці 1 Травня. Невідомо, що змусило емісарів пройтися пішки - напевно, теплий вересневий вечір. Сенік ніс у руці великий портфель, у якому перебували документи й не більше. На тім місці, де зараз знаходиться "Дитячий світ", розташовувалося кілька маленьких будиночків приватного сектора, відділених від вулиці більшим парканом. Коли емісари перейшли вулицю, через паркан з'явилася якась людина. Наблизившись, він вихопив пістолет і розстріляв оунівцев майже в упор, після чого зник за тими ж парканами. Ніби то відомо навіть прізвище й політична належність стрілявшого: член ОУН-Б на прізвище Кузік. Друга версія: грабіжник був звичайним бандитом з угруповання місцевого злодія в законі на прізвисько Зуб. Побачивши двох людей з портфелем і без охорони на безлюдній вулиці, бандит вирішив, що тут можна поживиться й втілив своє рішення в життя. Німці, що приїхали на місце події, констатували, що в оуновців були випотрошені весь кишені, а портфель виявився порожнім: грабіжник попросту потяг із собою всі документи, що перебували всередині.
Подальші події нагадували чистої води політику. Свідчить очевидиця З. С. Зінов'єва (в 1941-му році їй було 10 років):
"Про це вбивство тоді говорило все місто. Ми ходили в лікарню дивитися, як їх відспівують. Це було біля моргу на території нинішньої 1-й міськлікарні. Як зараз пам'ятаю: Сенік і Сциборський лежали в трунах, а навколо стояли в почесній варті есесівці в чорних мундирах. Один з них підняв руку в нацистському вітанні й сказав щось начебто: "Ми за вас помстимося!". Я навіть бачила, як з носа одного з лежавших у труні виліз величезний хробак. Це мені й запам'яталося найбільше."
Сеніка й Сциборского поховали на території Преображенського собору. Їхня могила існує дотепер. На початку 90-х років на неї впало величезне дерево, що росло поруч. Але вага в кілька тонн не заподіла дубовому хресту на могилі ніякої шкоди, хоча й впала прямо на нього.
Після цього випадку репресії проти мирного населення в Житомирі підсилилися й окупанти вже не ліберальничали, як це було спочатку. Після вбивства Сеніка й Сциборського на Богунії було розстріляно 80 чоловік, взятих німцями в заручники з числа простих городян - як би, щоб відомстити.