Баранівка починається з фарфору.

БАРАНІВКА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ФАРФОРУ
Статус міста Баранівка отримала зовсім недавно - в 2001-му році. Розташована вона в 101-му кілометрі від Житомира, на берегах ріки Случ. До речі, цікавий факт. Яка сама довга ріка Житомирщини? Думаєте, Тетерів? Ні, саме Случ. Її довжина становить 451 кілометр, у той час як Тетерева - усього 365. Але мова не про це. розмова, як ви зрозуміли, у нас піде саме про Баранівку, населення якої становить сьогодні біля 13-и тисяч чоловік.

НА ДРЕВНІЙ ЗЕМЛІ
Топонім "Баранівка", походить, зрозуміло, від слова "баран", і нічого поганого в цьому немає. В XVI столітті населений пункт уперше згадується в документах (1565-й рік) як село, що входило до складу Великого князівства Литовського. Виражаючись сучасною мовою, спеціалізацією села й околишніх земель було саме розведення овець. І розводили тут цих самих овець аж до початку XIX століття!
Однак задовго до перших документальних згадувань про Баранівку на цій території жили люди. Археологи виявили тут стоянку доісторичних людей епохи кам'яного віку. Правда, стоянка ця була скоріше кочівною, тимчасовою. В епоху ж Київської Русі Баранівка, швидше за все, не існувала взагалі: Ті ж археологи не знайшли навіть натяку на існування в той період на цій території хоча б маленького поселення в кілька будиночків. Зате пізніше, у тому ж XVI столітті, у літописах Баранівка згадується не тільки як грандіозне вівчарське господарство, але і як село, що стало об'єктом нападу кримських татар. В 1593-му році кримчаки повністю спалили село, а більшу частину його жителів спробували повести в полон. Однак кінний загін польсько-козацького війська відбив у татар полонених і змусив кримчаків відступити.