DataLife Engine > Історія Черняхівського району > Село Високе Черняхівського району-від початку ХХ століття до сьогодення.

Село Високе Черняхівського району-від початку ХХ століття до сьогодення.


25 липня 2009. Разместил: ALEX
Злиденним було життя селян Високого -Українського. Власного хліба у них не вистачало і до півзими. Щоб якось прогодувати сім'ю і сплатити податки вони змушені були іти в найми чи на поденщину до колоністів. До революції 1917 року на колоністів працювали 150 батраків, не рахуючи поденщиків, які виконували сезонні роботи. Такі були умови життя батрака. За їжу та одяг він мусив працювати від зорі до зорі, а вночі йшов спати в конюшню або корівник.
Після революції 1917 року бідняки Високого почали організовуватись в комітет незаможників. Першим головою комнезаму обрали Дмитра Івановича Ноніка. Він був неписьменний, жив у розваленій хаті, але був чесним і вольовим.
На чолі з ним бідняки відрізували земельні лишки куркулів, ділили їх між собою.
В листопаді 1928 року бідняки вирішили об"єднатись у сільськогосподарську артіль.
Ініціаторами і організаторами колгоспу були директор Високівської школи Сильвестр Кор-нійович Буката та його друзі В.М. Хабчук, М.А. Майструк, В.Я. Заглада, Я.Н. Грабар, П.Н. Смолюк. Колгосп назвали іменем 1 Травня. Повністю колективізацію у Високому було завершено на кінець 1932 року.
В середині ЗО х років в нашій країні розгорнувся рух п'ятисотениць, у Високому заспіву-вачем цього руху стала ланкова Надія Григорівна Заглада. В 1936 році її ланка виростила по 526 центнерів цукрових буряків з гектара. Ланка Н.Г Заглади одна з перших довела можливість одержувати на Поліссі високі врожаї льону До 1937 року вважалось, що льон культура примхлива і на Україні родити не буде.
В 1938 році ланка зібрала з кожного гектара по 19,6 центнерів волокна і 18,6 центнерів насіння. За сумлінну працю усіх членів ланки було затверджено учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки, а ланкову Надію Григорівну Загладу уряд нагородив орденом Трудового Червоного Прапора.
Коли фашисти напали на наш край, понад 600 височан стали в ряди Радянської Армії на захист Вітчизни. Окупанти , захопивши влітку 1941 року Високе, пограбували колгоспне господарство та населення, зруйнували школу, спалили дитячий будинок, ясла, конюшню, корівник, свинарник. Всього фашисти завдали селу збитків на 2,5 мільйонів карбованців. Почалася жорстока розправа з активістами села. її жертвами стали комуністи Яків Грабар, Микола Цивінський, Іван Заглада.
Багато юнаків і дівчат було вивезено в німецьке рабство. З 600 височан, які воювали в лавах Радянської Армії - 330 полягли в жорстоких боях з ворогом. Серед тих, хто залишився в живих, особливо відзначились Степан Варфоломійович Савчук (йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу), Ф.Т Бакальчук - кавалер трьох орденів "Слави", М. Царук, В.Огійчук та інші.
Кілька слів про подвиг Степана Варфоломійовича Савчука, колгоспника села Високе. Савчук був призваний в армію в 1936 році, де виріс від рядового бійця до командира кавалерійського ескадрону. В 1939 році СВ. Савчук закінчив курси офіцерського складу, став офіцером Радянської Армії.
З перших днів Великої Вітчизняної війни гвардії капітан Савчук і його солдати мужньо і хоробро билися з німецькими загарбниками.
При форсуванні ріки Одер СВ. Савчук, ідучи попереду ескадрона, вивів свій ескадрон під вогнем ворога на протилежний бік, занятий противником ризикуючи життям. Він негайно розгорнув ескадрон і миттєво зав'язав жорстокий бій з переважаючими силами ворогів. Кусок прибережної землі, за який мужньо тримався його ескадрон, дав можливість форсувати річку основним підрозділам полку.
Відбиваючи скажені контратаки гітлерівців, СВ. Савчук був поранений, але поле бою не залишив, а продовжував командувати ескадроном, намагаючись всіма силами розширити плацдарм на лівому березі річки Одер. За мужність, відвагу, героїзм, уміле керівництво ескадроном в складних бойових обставинах, безстрашному старшому лейтенанту Савчуку Степану Варфоломійовичу Указом Президії Верховної Ради СРСР присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка".
Допомагали кувати перемогу над ворогом і ті, хто залишився на окупованій території. В за¬гони народних месників влилися ФА. Любарчук, А.Л. Войтенко, П.П. Корнієнко. Відгриміла війна. Повернулися додому демобілізовані воїни, колгоспники з евакуації. Головою колгоспу імені 1 Травня височани обрали Володимира Михайловича Хабчука. За післявоєнні роки високівський колгосп досяг небаченого розквіту. В 1946 році чехи, які проживали на території села і були об'єднані в колгосп імені Димитрова, виїхали на Батьківщину. У 1950 році колгоспи імені 1 Травня та імені Димитрова злилися в один. Утворилось одне спеціалізоване господарство ім. 1 Травня.
З того часу село називається просто Високе. Провідною галуззю господарства було тва¬ринництво. Кормів для цього вистачає. В 1962 році Високе продало державі по 171 центнеру м'яса на 100 гектарів ріллі, в тому числі свинини по 160 центнерів. Надія Григорівна Заглада -депутат Верховної Ради УРСР була обрана делегатом 22 з'їзду КПРС. «Комунізм - це чесний труд»,- сказала вона.
Напередодні 1962 року Президія Верховної Ради СРСР присвоїла Н.Г.Загладі високе звання Героя Соціастичної Праці. Всю країну сколихнула мудра, по-партійному пряма і чесна стаття Н.Г.Заглади «Дорожіть честю хлібороба". Обговорюючи цю статтю, трудівники сіл та міст вели велику ділову розмову про те, як потрібно працювати, щоб швидше переміг комунізм.
В селі Високе працювала школа передового досвіду, де Н.Г. Заглада навчала хліборобів, як вирощувати високі врожаї кукурудзи, льону, цукрових буряків та інших культур. Використовуючи досвід ланки Н.Г.Заглади, високівські ланкові Устина Нонік та Ніна Заглада одержували по 60 - 70 центнерів зерна кукурудзи з гектара. З кожним роком у колгоспі все більше праці по обробітку землі і вирощуванні просапних культур перекладалося на плечі машин. На ланах працювало 15 тракторів, 5 зернових і 5 кукурудзозбиральних комбайнів, льонокомбайн, екскаватор, буряко - та картоплезбиральний комбайн, 13 автомашин, бульдозер, 2 гноєрозкидачі і т. д. 90 % усіх робіт в артілі було механізовано. Це значно зменшує собівартість с/г продукції. Невпізнанно змінилось Високе за післявоєнні роки. Село електрифіковане та радіофіковане. Електромотори приводять в рух механізми в майстернях, на току, на фермах. Майстерні оснащені електор та газозваркою і станками, які забезпечують ремонт всіх с/г машин на місці. В селі збудовано пилораму, яка обслуговує і сусідні села, збудовано кам'яний корівник, 6 свинарників, 2 телятники, 2 конюшні, літній табір на 1500 голів худоби, навіть кормоцех для відгодівлі 5-тисяч свиней, млин, два зерносклади, комунальна лазня. Колгосп мав 3139, 3 гектара земельних угідь, з них 2176 гектарів ріллі, 71,3 гектара займали сади, хмільники та ягідники. Останнім часом тут посаджено 24 гектари молодого саду, 3 гектара - парк та 19 гектарів лісостепу.
Середня урожайність зернових становить 12 центнерів з гектара, порівняно з 1928 роком вона зросла в 2 рази. Неподільний фонд колгоспу в 1962 році становить 59 456 крб. За роки радянської влади в селі збудовано середню школу, в стінах якої щорічно 420 юнаків та дівчат отримали середню освіту, лікарню на 30 ліжок.
Село має автобусне сполучення з Житомиром.
В 1976 році була організована сільська бібліотека з книжковим фондом 13,6 тисяч книг. В селі Високе побудована аптека, та поштове відділення, 6 магазинів, дві майстерні побутового обслуговування. За трудові успіхи 62 жителі села нагороджені орденами й медалями Радянського Союзу.
Дві партійні органазації села об'єднували 44 комуністи, дві комсомольські 142 члени ВЛКСМ. 250 жителів Високого брали участь у Великій Вітчизняній війні, з них 170 загинуло, 91 нагороджено бойовими орденами та медалями.
На честь загиблих односельців селяни спорудили обеліск Слави, на 4 братських могилах воїнів - визволителів, в одній з них похований Герой Радянського Союзу Д.І.Плакидін встановили пам'ятники.
На сьогоднішній день територія, площею 7192 га належить Високівській сільській раді, там знаходяться села Високе та Осники. В них проживають 1580 осіб. За рівнем і доступністю соціальної турботи їм можуть позаздрити навіть мешканці районних і обласних центрів. Тут успішно працюють Високівська сільська амбулаторія сімейного лікаря, Осницький фель¬дшерський пункт, два дошкільних навчальних заклади , Високівська гуманітарна гімназія та Осницька ЗОШІ-ІІ ступенів, дві сільські бібліотеки, два культосвітні заклади , місцева пожежна охорона.
Населені пункти сільської ради повністю газифіковані і заслуга в цьому самих мешканців територіальної громади , які, згуртувавшись, за власні кошти зробили добру справу. На балансі Високівської сільської ради знаходиться майже 30 км доріг. Тут газифіковані всі об'єкти со¬ціально - побутового призначення . До 40 будівель у селі Високому підведено водогін. Усі вулиці населених пунктів в вечірній час освітлені. За словами сільського голови Бардука Миколи Миколайовича кроки зроблені в соціальному розвитку місцевої громади, - лише виконання перших стратегічних завдань. Він вважає, що налагодження високого рівня обслуговування інвалідів та малозабезпечених сімей, робота з молоддю сприятиме покращенню умов життя громадян та їх матеріального забезпечення, стане надійним підґрунтям для доброзичливого морального клімату на селі.
Далекоглядний і виважений , сучасний прагматичний господар - менеджер та організатор громади сільський голова Микола Бардук добре розуміє, як важливо зберегти й примножити ці надбання . Адже реалії сьогодення вимагають від органів місцевого самоврядування всіх рівнів найвищого ступеня компетентності при наданні послуг членам громади. Одним із важливих напрямків в роботі виконавчого комітету та депутатського корпусу сільської ради є робота по залученню інвестицій та розвитку малого та середнього бізнесу. Це дасть змогу сприяти розвитку сучасних виробництв, працевлаштуванню місцевого населення та збільшення доходів до місцевого бюджету.
Так одинадцять приватних підприємців працюють у сфері торгівлі надаючи послуги насе¬ленню, працює три деревообробних цехи, три по обробці природного каменю, два - по виготовленню бетонних виробів.
На території сільської ради успішно функціонує філія ЗАТ «Петроімпекс». Це підприємство більше 15 років веде розробку родовищ лабрадориту та габро. Високі декоративні якості, добрі фізико - механічні показники та абсолютно безпечні радіологічні характеристики дозволяють застосувати лабрадорит і габро для всіх видів виробів будівельного і архітектурного призначення - в якості облицювальних матеріалів фасадів і інтер'єрів житлових та громадських приміщень.
На власній виробничій базі, впровадженим найкращим італійським та німецьким облад¬нанням дане підприємство здійснює видобування та обробку природного каменю. Там постійно запроваджуються нові технології виробництва.


" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл