Село Велика Горбаша Черняхівського району.

Село Велика Горбаша - центр Великогорбашівської сільської ради, розташоване за 4 км від районного центру та від залізничної станції Горбаші, 18 км від обласного центру. Щодо природних багатств - село багате на каолін (біла глина)
Сільській раді підпорядковано село Мала Горбаша, працює п'ята дільниця ДП НДГ «Україна» ДАУ. Господарство вирощує зернові, розводить велику рогату худобу, свиней, птицю.
В селі є загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, де працює 19 вчителів, навчається 62 учні. Будинок культури на 350 місць, бібліотека з книжковим фондом 8,4 тис. примірників, фельдшерсько - акушерський пункт, магазин. За успіхи в праці 29 трудівників села нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Партійна організація села об'єднувала 17 комуніс¬тів, комсомол- 16 членів ВЛКСМ.
Засновано село в 16 столітті, належало поміщикам Омецинським : Каєтану, його сину Антонію ,Йосипу, онукам Якову та Вікентію. Обидва обіймали посади Житомирських повітових предводителів дворянства. З 1863 р. належало поміщикам Вікентію - Костянтину Доврігду, Софії Левицькій (1879), Олені Плеховській (1880). У 1906 році с. Велика Горбаша належало до Черняхівської волості Житомирського уїзду.
До 1902 року 400 десятин землі належало пану Піховському (інженеру шосейних доріг), який проживав в м. Києві, а маєтком керував управитель Висоцький , який проживав в селі. У 1895 році Піховський продав землі села пану Рожнатовському. У 1902 році Рожнатовський про¬дав землі чехам - колоністам, які утворили цілу вулицю. І сьогодні в селі живуть нащадки ко¬лоністів. Є і вулиця Чеська, на якій до цього часу збереглися жилі будинки (приміщення школи, квартира вчителів, спортзал), збудовані талановитими чеськими майстрами. Колгосп імені Шевченка було створено у 1930 році.
Найдревнішим та найпоширенішим у нашому селі є родовід Пивоварів, якому вже 225 років. А засновником славного роду був Марко Лозіцький (народився у 1718 році), який із півночі нашої області втік від пана, влаштувався на пивоварню в м.Житомирі, змінив своє прізвище на Пивовар і згодом оселився в нашому селі. Пивовари - це працівники сільського господарства, військові, педагоги, медичні працівники. Корінним населенням села були родини Дорошенків, Ковалів, Поліванчуків, Євпаків.
У 1816 році в селі було 70 жителів, у 1834- 86 жителів, 1850 -94 жителі, 1911- 443 жителі, 83 двори, 1926-543 жителі 120 дворів, 1941-729 жителів 139 дворів, 2008 рік-631 житель, 219 дворів. Радянська влада встановлена в січні 1918 року.
100 жителів села брали участь у Великій Вітчизняній війні, з них 51 загинуло, 61 нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. За героїзм, виявлений у боях з німецько-фа¬шистськими загарбниками житель Великої Горбаші командир танкової бригади Сук Євгеній Антонович посмертно нагороджений орденами Леніна, «Бойового Червоного Прапора» (на фото)
У 1970 році на честь загиблих воїнів- односельців встановлено обеліск слави.
До колективізації жителі села займалися землеробством на своїх угіддях. Багатих односельчан в той період майже не було. Лише одна сім'я діда Сергія була заможною і частково використовувала найману працю. Коли почався процес усуспільнення селянських земель, реманенту та тяглової сили, то розпалось і господарство діда Сергія. Практично колективізація завершилась в 1932 році. Розпочалася праця людей в колективному господарстві. Та трагічні сторінки нашої історії не обминули населення і Великої Горбаші. Протягом 1932-1933 років за різними відомостями на території сільської ради (включаючи с. Мала Горбаша) померло 291 людина. Здебільшого голодомор торкнувся багатодітних родин. В с. В. Горбаша, наприклад, в сім'ї Євпака Антона померло семеро дітей. Люди дуже тяжко пережили той період. В наступні роки справи в селі стали на краще. Люди привикали до колективної праці, до запровадження прогресивних форм і технологій у виробництві.
В довоєнний період на території села до складу тодішнього колгоспу ім. Шевченка вхо¬дило дві бригади № 1 і №2. Східну частину села охоплювала бригада № 1, західну - №2. Характерною особливістю для них в той період було змагання за кращі наслідки в господарюванні. Бригада №1 завжди намагалася в усіх видах робіт бути найкращою, поскільки носила №1. У зв'язку з цим і бригада №2 не упускала свого. В кінцевому підсумку колгосп в комплексі сільськогосподарських робіт досяг вагомих результатів. Ряд кращих виробничників рільничих бри¬гад і тваринницької ферми були відзначені як учасники Всесоюзної виставки досягнень народного господарства в Москві.
Село було на підйомі. В 1940 році для організації дозвілля трудящих і молоді збудовано сільський клуб, щотижня демонструвалися звукові кінофільми, колгосп придбав інструмент і організував підготовку духового оркестру. В 1940-41 навчальному році при початковій школі було відкрито п'ятий клас, в наступні роки передбачалося відкрити на цій базі семирічну школу.
На зароблені трудодні колгоспники в 1940 році вже одержували зерно, навіть мед і яблука.
Багато горя і поневірянь жителі села зазнали в період Великої Вітчизняної війни. 100 чоловік строкової служби та призвані в 1941, 1943 і 1944 роках до лав Червоної Армії приймали участь в бойових діях проти німецько-фашистських полчищ. 51 із них не дожили до дня Перемоги, 16 стали інвалідами.
Під час німецької окупації 4-х активістів радянської влади: Безпалюка Миколу Савовича, Дорошенка Омеляна Васильовича, Пивовара Григорія Петровича та Дорошенка Артема Левковича гітлерівські посіпаки розстріляли, 17 хлопців і дівчат в примусовому порядку вивезено до Німеччини на під невільницьку роботу.
Восени 1942 року в такий спосіб вислано 24 сім'ї на поселення в с. Новини колишнього Довбишського району. Як те населення, яке залишилося в селі, так і ті, що виселені, змушені були працювати в сільському господарстві на німців. До звільнених осель окупаційна влада поселила німецькі сім'ї, створюючи значно кращі умови для проживання. Але володарювати їм в селі прийшлося не довго. В кінці 1943 року, коли радянські війська наближалися до визволення Житомирської області, ті поселенці повтікали слідом за відступаючими німецькими окупантами.
При відступі німці спалили сільський клуб, вітряк, який на відміну від інших сільських вітряків, мав можливість виготовляти питльоване пшеничне борошно. Спалено одну конюшню, покриту жерстю, руйнації зазнали інші господарські об'єкти. Великих зусиль прийшлося до¬класти трудівникам і керівництву колгоспу до відновлення господарства. Із року в рік нарощу¬валися темпи обробітку і об'єми виробництва зернових, овочевих культур, хмелю , зростала продуктивність тваринницької ферми. Частку свого життя, енергії і зусиль на різних етапах розвитку колгоспного руху доклали голови колгоспу:
- Поліванчук Іван Юхимович
- Дорошенко Володимир Григорович
- Войналович Іван Степанович
- Пивовар Іван Якович
- Євпак Василь Максимович
- Слободинюк Тимофій Федорович бригадири:
- Охмак Марко Якович,
- Коваль Ніна Яківна
- Євпак Іван Григорович
- Поліванчук Петро Миколайович
- Войналович Митрофан Степанович
Уже в 1955 році за досягнуті успіхи в роботі серед учасників ВДНГ у Москві був і колгосп ім. Сталіна, він відзначений дипломом другого ступеня. Голову колгоспу Євпака В.М. нагороджено великою срібною медаллю і наручним годинником «Молнія», бригадира цього колгоспу Охмака М.Я. відзначено малою золотою медаллю і премійовано мотоциклом. На¬ступні роки були також успішними. В лютому 1961 року обидва села Великогорбашівської сільської ради увійшли до учгоспу «Україна» разом з господарствами, розташованими на території смт. Черняхів. І серед працівників учгоспу, як і в попередні роки, було чимало людей, які своєю сумлінною працею і досягнутими здобутками заслужили повагу і всенародне визнання. Серед них Євпак Микола Опанасович - ланковий механізованої ланки по вирощуванню картоплі, нагороджений орденом «Жовтневої революції», «Знак Пошани», ланкова Євпак Євдокія Якимівна, доярки Мелешко Ганна Володимирівна, Поліванчук Ольга Павлівна, Пивовар Ганна Денисівна і багато інших. Багато доброго для мешканців села зробили керівники учгоспу «Україна», зокрема, Ковальчук Петро Володимирович та Ковальчук Василь Іванович, при їх допомозі в селі Велика Горбаша збудовано будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, магазин, прокладено дорогу з твердим покриттям, збудовано автотракторний парк. В с. Мала Горбаша збудовано приміщення початкової школи, впорядковано господарський двір та тваринницькі приміщення.
За післявоєнний період докорінно змінили свій облік обидва населені пункти. На заміну колишнім незатишним, тісним, із солом'яними покрівлями хатам, з'явилися сучасні новобудови із цегли, світлими вікнами і шиферними дахами. Села електрифіковані , більшість громадян обзавелися сучасною побутовою технікою, а окремі для своїх потреб мають ще й автомобілі та мотоцикли.
На території села Велика Горбаша тривалий час проживали колишні офіцери Радянської Армії:
- Дорошенко Адам Григорович
- Євпак Опанас Трохимович
- Охмак Іван Якович вихідцями із села стали офіцери:
- Євпак Петро Максимович
- Литвин Артем Тимофійович
- Коваль Петро Дмитрович
- Коваль Юрій Дмитрович
- Пивовар Петро Вікторович
Багато років життя віддав службі офіцер міліції Пивовар Арсеній Лукіч, а також Поліван¬чук Віталій Євгенович. Добрі сліди в житті села залишили вчителі:
- Добровольський Олександр Никифорович
- Гуцалюк Микола Васильович
- Коваль Ніна Дмитрівна
- Рубан Анатолій Андрійович
- Пінькевич Петро Олександрович і інші.
Певний внесок при виконанні інтернаціонального обов'язку зробив Євпак Володимир Се¬менович , який тричі побував на Кубі, допомагав кубинцям налагоджувати виробництво сіль¬ськогосподарської продукції. Багато вихідців із обох сіл після закінчення Великогорбашівської неповно-середньої школи продовжили навчання в середніх школах, вищих та середніх спеціальних закладах, професійно-технічних училищах і вибрали вірний шлях в усіх сферах суспільного життя.
На посаді Великогорбашівського сільського голови з квітня 2006 року працює Ремез Ігор Васильович. Секретарем сільської ради працює Охмак Наталка Володимирівна. Депутатський корпус налічує 15 депутатів та 7 членів виконавчого комітету. У 2008 році було прийнято на баланс сільської ради з державної форми власності приміщення об'єктів соціально - культурного призначення. На даний час функціонують будинок культури, Великогорбашівська ЗОШ I-II ст, фельдшерсько-акушерський пункт, дошкільний навчальний заклад, магазин. Спільними зусиллями сільської ради і громадськості огороджено кладовища обох сіл та пам'ятні знаки загиблим в роки війни. Розпочато по ініціативі сільського голови Ремеза І.В. роботу по газифікації сіл. Для мешканців села Мала Горбаша облаштовано автобусну зупинку.
На різних етапах розвитку села свою частку в ті процеси внесли голови Великогорбашівської сільської ради : Дорошенко Артем Левкович, Дорошенко Омелян Васильович, Герасимчук Василь Павлович, Бурковська Ольга Андріївна, Пивовар Семен Лукич, Пивовар Зіновій Федорович, Пивовар Михайло Семенович (найбільше), Овсієнко Валентина Володимирівна, Дорошенко Валерій Адамович.

" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл