Село Дівочки Черняхівського району.

Село розташоване за 7км. на північний схід від райцентру Черняхів. Населений пункт займає площу 215 га., в 274 домогосподарствах проживає 704 чол. Рельєф переважно рівнинний, є горби ,болота.
За легендою назва села має таку історію: було це ще за часів монголо-татарської навали. Дика монгольська орда знищувала все на своєму шляху: спалювала мальовничі села, убивала мирних жителів, а гарних дівчат брали у полон. Женучи якось ясир до Криму, троє гарних дівчат втекли з полону і бігли куди очі бачили. Зупинились вони на місці сучасних Дівочок . По¬вертатись було нікуди і вирішили вони залишитись тут. Згодом в селах, які були неподалік, поширилась звістка про поселення, де живуть три прекрасні Дівочки. Стали заїздити сюди подорожні, знайшлись дівчатам женихи, які одружились з ними і стали тут жити, завели свої сім'ї. Зростало поселення, згодом воно перетворилось у мальовниче село. А назва так і збереглась -поселення, де живуть дівочки. Пізніше село стало називатись Дівочки. Ось так і з'явилась ця чудова назва.
Перша історична (писемна) згадка про село Дівочки датується 1584 роком. В цей час Україна була під владою Речі Посполитої, а село Дівочки було власністю поляків.
Напередодні 1917 року село Дівочки було власністю польського шляхтича Юлія Мачульського, який не проживав у селі, але мав тут маєток. Поряд з маєтком стояла капличка, були висаджені липові алеї, які збереглись донині.
Село Дівочки, волості Бежівської. Церква побудована в ім'я святого великомученика Дмитрія (святкується 26 жовтня), побудована орендатором католиком Іваном Загурським, але коли, невідомо. Будівля дерев'яна, покрита бляхою, міцна, оновлена в 1866 і в 1874 роках. При ній дерев'яна на камінному фундаменті дзвіниця, побудована в 1853 році. Ця церква до 1844 року була приписана до церкви села Високого в 5 верстах. Землі, що належали цій церкві, на основі присяжного пояснення 24 селян цього села, даного в 1840 році в присутності комісії від¬лучені від церкви.
В 1846 році вимога по цій справі була відновлена причтом, але безрезультатно. Від цієї землі лишився лише широкий прохід до церкви з вулиці, простором біля 80 квадратних сажень. На цій землі в 1866 році побудована на церковний рахунок хата на дві половини із яких в одній проживає церковний сторож, а в другій зупиняється священик із села Бежева для проведения божої служби.
В селі на 1888 рік дворів- 102, прихожан- 458, найбільший поміщик села Юлій Бенедик¬тович Мочульський. Ця церква в 1844 році приписана до Бежівського приходу. Ю. Б. Мочульський, як володар села в 1912 році помер і із Варшави приїхав його побічний син – Грабовський - поручик царської Армії.
Дружина, яку він привіз з собою, проживала в селі Дівочках, а він був на фронті і прибув в село на початку 1918 року. Цього ж року восени невідомими особами його було вбито.
Польський письменник Йозеф-Ігнаці Крашевський (1812-1887) у свой книзі „Волинські вечори", згадує, що до нього в Житомир приїздив кращий учень Ніколо Паганіні- Аполлінарій Конський із Дівочок, з яким вони організували благодійні концерти. Це свідчить про те, що до дівочківського поміщика Мочульського приїжджали відомі всьому світу музиканти.
Під час революції 1905-1907 років в селі Дівочках відбулося селянське заворушення. Після революції 1917 року пани Мачульські змушені були тікати до Польщі, покинувши маєток на призволяще, підприємливі селяни дуже швидко розграбили залишене панське майно.
У січні 1918 року в селі було встановлено Радянську владу. У 1929 році засновано колгосп імені Будьонного . Селяни Дівочок, неохоче йшли до колгоспу. Саме в цей період були виселені з села сім'ї куркулів Кучинського Мартина та Миронова Василя . Саме під час колективізації в селі була спалена велика дерев'яна церква, яка знаходилась на найвищому місці села (біля су¬часної школи). Звінницю також було розібрано, а з матеріалів побудовано школу, яка стоїть до¬нині. Колгосп організований 1929 році. Першим головою був Іванюха Лаврин Юхимович, 1898 року народження, цілий вік прожив в селі Дівочках.
Репресивні заходи уряду Й. Сталіна стали причиною голодомору 1932- 1933 років в Україні . Не оминуло це лихо і село Дівочки . Архівні документи, які відображають цей період, не збереглися. В результаті проведеної пошукової роботи було встановлено, що протягом зими 1932-1933 років в селі померло 193 жителі, прізвища та ім'я встановлені лише 89-ти чоловікам. У процентному відношенні від голодомору померло до 20% жителів села.
Слідуючим випробуванням була Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років. В селі окупанти хазяйнували з 13 липня 1941 року. Під час Великої Вітчизняної війни в перші дні фашисти розстріляли вчительку місцевої школи, а в глибоких піщаних кар'єрах вони розстріляли сотні мирних жителів Черняхівщини єврейської національності. Під час окупації в приміщенні школи був розташований німецький штаб.
На східній околиці села знаходився піщаний кар'єр, в якому фашисти проводили масові розстріли євреїв. За період окупації були розстріляні представники сільської інтелігенції такі як: директор школи Буднік Нестор Євтухович; директор школи Медведева Катерина Іванівна; го¬ова сільської ради Ночевчук Василь Харитонович.
Шістнадцять жителів села були вивезені до Німеччини як "ostarbeiten". Під час визволення Черняхівщини від фашиських окупантів в листопаді 1943 року село Дівочки декілька разів переходило від однієї сторони до іншої. Під час боїв за визволення села Дівочки загинуло 143 воїни 121-ої стрілецької дивізії. Тіла загиблих захороненні у братській могилі на місцевому кладовищі. Імена 80 загиблих відомі, а 63 захоронених - невідомі. Після перемоги над ворогом почалась відбудова народного господарства.
180 жителів села відстоювали нашу незалежність на фронтах війни. З них 78 чоловік за¬гинуло, 56 нагороджено орденами і медалями. На двох братських могилах споруджено пам'ятники визволителям села від німецько - фашистських загарбників (на фото).
Після перемоги над ворогом почалась відбудова народного господарства. Зусилля жителів села Дівочки були направлені на відродження колгоспу „Авангард".
Пік розвитку господарства та соціальної інфраструктури села припадає на другу половину 70-Х-80-І роки XX століття.
Саме в цей період було засновано плодово - розсадницький радгосп „ Авангард", який спеціалізувався на вирощуванні розсадницького матеріалу : високоврожайних сортів яблунь, груш, вишень, черешні, слив, грецьких горіхів, малини, полуниці садової, декоративних троянд.
У 1978 році починається насадження фруктового саду загальною площею 220 га. Протягом 1979-1985 років площа садів становила 250 га. У 90-х роках господарство процвітало і входило до республіканського об'єднання „Укрплодопитомник". В 2000 році сільгосппідприємство одер¬жало зернових з кожного гектара по 10,2 цнт, картоплі - по 50 цнт, по 130 цнт кормових коренеплодів, по 65 цнт кукурудзи на силос. В порівнянні з 1982 роком, в якому було одержано зернових по 19,2 цнт, картоплі - 142 цнт, льоноволокна - по 10,1 цнт з гектара.
В ці роки було побудовано типове приміщення дитячого садка, баня, 3 двоповерхових та 5 одноповерхових житлових будинків для спеціалістів радгоспу.
Радгосп «Авангард» був реорганізований у ПСПО «Дівочки» . Землі розпайовані, влас¬никам видані Державні акти . Господарство та соціальна сфера зазнали негативних змін. У за¬недбаному стані знаходяться нині приміщення дитячого садка, бані та багатьох господарських приміщень. Зазнає змін і демографічна ситуація в селі. За останні 10 років чисельність насе¬лення зменшилась на 70 чоловік.

В Дівочках на даний момент дворів — 348, населення — 1100 чоловік. В селі діє ЗОШ 1-2 ступенів, в якій навчається 105 учнів. Працює ФАП, будинок культури, бібліотека, магазин, поштове відділення. За період 2003-2005 роки село газифіковано за державні кошти та кошти громадян. Нині проводиться газифікація об'єктів соціальної сфери, будується церква. В селі Дівочки народився і деякий час жив Вербич Олексій Андрійович (1925-2003 рр..) Герой Соціалістичної Праці.
Нині тут проживають кавалери Ордена Трудового Червоного Прапору - Когоушек Галина Адамівна та Горська Ольга Олександрівна, а також учасник ліквідації аварі на ЧАЕС Ночевчук Володимир Дмитрович. З учасників бойових дій під час Великої Вітчизняної війни залишився один - Фещук Олексій Петрович.

" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл