ПАЛІЇ ЖИТОМИРА
Крім нападів татар і виникнень слідом за цим колосальних пожеж, що іноді знищували житомирський посад цілком і повністю, під стінами Житомирського замку з"являлися й свої, так сказати, доморослі палії. У грудні 1591 року загін українських реєстрових ( що перебувають на державній службі ) козаків під командуванням гетьмана Криштофа Косинського підняв повстання проти поляків і спалив Білу Церкву. З Житомира для розправи з козаками вийшов загін польської кавалерії, що був розбитий козаками під Києвом. Почалося чи не перше в історії України масове народне повстання. До війська Косинського приєдналися не тільки козаки, але й селяни. У січні 1592 року загони Косинського осадили Житомир, в укріпленні якого замкнувся польський гарнізон. Примітно, що посад козаки не торкнули, а от замок підпалили й знищили поляків, що засіли в ньому. Радянська історія називала це повстання "класовим", хоча насправді причиною повстання було те, що син київського воєводи й польського сенатора Конестантина Острозького Януш Острозький відбив у Косинського коханку й той дуже розсердився. 23 січня 1593 року в селі П’ятка (біля Чуднова Житомирської області) відбулася битва повстанців з польським військом. Вона тривала цілий тиждень й у результаті переможця не виявила. Обидві сторони підписали мир. Однак улітку того ж року Косинский був віроломно схоплений у Черкасах і живцем замурований у стіну одного з монастирів.
Черговими паліями Житомира виявилися повстанці Северина Наливайка. Житомир, як й у випадку із Криштофом Косинським, виявився свого роду опорним пунктом польських військ. У лютому 1595 року загін повсталих селян, що нараховував порядку півтори тисяч чоловік, осадив житомирський замок, у якому совалися всього 180 польських солдатів. Довго осаджувати замок повстанці не стали, а просто обклали хмизом і підпалили. Дерев'яні зміцнення згоріли геть, а польський гарнізон був вирізаний повністю. Від тих часів на схилах Замкової гори дотепер видні залишки кам'яної кладки, що являла колись фундамент замкових укріплень.
Втретє від "своїх" Житомиру дісталося в у червні 1631 року. Під містом з'явилися збройні козачі загони гетьмана запорізького війська Тараса Трясила. Трясило тоді воював проти поляків, очоливши одне із численних антикатолицьких (але аж ніяк не "класових") повстань. Козаки налетіли на Житомир, спалили костьол і спробували взяти штурмом замок, але були відкинуті від стін вогнем артилерії. Тоді козаки попросту спалили посад і пішли від Житомира.
А в 1637 році в Україні спалахнуло чергове козацьке повстання під керівництвом Павла Буту (Павлюка). Причиною його була чергова постанова польського сейму про зменшення кількості реєстрових козаків, які перебували на військовій службі й одержували плату з скарбниці. Не козаки, що потрапили до реєстру, обурилися й пішли війною на поляків. До них, як це водиться, приєдналися й багато селян. Улітку 1637 року загін повсталих проникнув у Житомирську міцність під видом... польських солдатів, що нібито прийшли на допомогу місцевому гарнізону. Майже все місцеве населення підтримало повсталих. Однак у вересні 1637 року військо польського магната Потоцького вибило повстанців з фортеці, а саме місто було спалено поляками - щоб помститися за підтримку козаків. Правда, місто дуже швидко відновилося й уже до початку повстання Богдана Хмельницького було досить значною одиницею на карті України середини XVII століття.