Можна стверджувати, що історія Житомирського ЛГЗ (лікеро-горілчаного заводу) пускає своє коріння в далеке XIX століття, коли волинський губернатор з примітній прізвищем Синельников розпочав реконструкцію Житомира, в результаті якої виникла нинішня вулиця Першого травня, на якій і знаходиться лікеро-горілчаний завод. Власне кажучи, не з'явитися він не міг, адже передумови для цього були більш ніж достатні - горілка, на жаль, була культовим напоєм місцевого населення протягом багатьох століть. Ще Павло Алепський, який відвідав наші краї в середині XVII століття, зазначав, що "горілка в землі козаків дуже дешева, як вода". Статистика ще більш красномовна: у кінці XVIII століття в Житомирі діяло 10 гуралень, у 1801 р. на Правобережній Україні діяло 2735 гуралень, з них 1857 - у Волинській губернії. До того ж кожен охочий міг власноруч виробляти "Оковиту". У 1850 році лафа для самогонників закінчилася - в Російській імперії був введений акциз. Остаточно держава прибрало до рук настільки прибуткова справа 10 червня 1894. Цього дня було видано "Положение о казенной продаже питей". Ось так просто і нехитро.

Так як Житомир від Петербурга відокремлює значна відстань, дані заходи затрималися тут на два роки. 1 липня 1986 відбулося урочисте відкриття Житомирського казенного очисного винного складу. Саме з цієї пам'ятної дати і починає свою історію Житомирський ЛГЗ. На радощах губернатор видав окремий циркуляр, який рекомендував розповсюджувачам оковитої "крайнюю вежливость и предупредительность к публике". Важливим чинником була ціна горілки. Ціни встановлювалися державою і залежали від міцності напою. Горілка міцністю 40% коштувала 7 рублів за відро, 57% коштувала 10 рублів, вино найвищого очищення коштувало стільки ж - 10 рублів за відро. Вже дуже насторожують ці мірні ємності!