Бердичів відчув війну вже 22 червня 1941 року, коли близько 9.00 на місто впали перші бомби. Фашисти, зрозуміло, знали про те, що Бердичів - "єврейське" місто,в серпні-вересні 1943 року встигли розстріляти в Бердичеві близько 3 тисяч євреїв. Звільнений Бердичів був майже одночасно з Житомиром - у грудні 1943 року.

22 березня 1919 року шість петлюрівських полків, що виступили на Київ з району Коростень-Бердичів, з"явилися в 50-и кілометрах від "матері міст росіян".
Після дводенних боїв червоним вдалося відкинути петлюрівців від Києва в напрямку Коростеня, проте вже 27 березня військам Директорії вдалося взяти Бердичів.

Чому до 1917 року Бердичів вважався ні багато ні мало - столицею всіх євреїв? І що це за дивна "риса осілості", від якої віяло відвертою дискримінацією? Олександр Другий обмежив місця дії "осіб іудейської віри", забороняючи їм вести комерційні справи в столицях - Москві, Петербурзі й Києві, а імператор Олександр Третій саме й визначив ту саму сумно знамениту "межу осілості" для "підданих іудейської віри", мотивуючи це тим, що "іудейські купці ведуть нечесно торговельні справи, на що народ православний образу має".

В 1793-му році російські війська генерала Салтикова придушили польське повстання Тадеуша Костюшко й більша частина Польщі стала територією Російської імперії, у тому числі й Правобережній Україні. Ця доля спіткала й Бердичів.

Наша розповідь піде про легендарну "єврейську столицю" Російської імперії - місто Бердичів. "Взяття" Бердичева Богданом Хмельницьким.