В 1919 році, коли петлюрівські війська, вибивши з Житомира полк Миколи Боженко, увійшли в місто, петлюрівський осавул Святослав Петринецький у пошуках вільного будинку, щоб розквартирувати бійців довіреного йому ескадрону, у районі нинішнього Подолу (трохи нижче нинішньої Успенської церкви) наткнувся на руїни досить великої кам'яної садиби, що була зруйнована внаслідок влучення в неї артилерійського снаряда. З Петринецьким їхали ще двоє "хлопців", один із яких помітив у руїнах щось схоже на металевого нашийника й указав на нього осавулові. Петринецький спішився, підійшов до руїн і побачив, що крім згаданого "нашийника", серед купи битого каменю валяється кілька предметів схожих за формою на древні мечі. В 1921-м року ці предмети виявилися в Парижу, де їх ідентифікували як галльські бронзові мечі, виготовлені приблизно в 900-м році до нашої ери! А "нашийник" і справді виявився нашийником, які носили раби. Яким чином потрапила галльська (тобто кельтська, оскільки галлами називали кельтів, що жили на території нинішньої Франції) зброя в Житомир, невідомо. І хто жив у зруйнованому будинку, також неясно. І де саме стояв згаданий будинок, ми теж не знаємо. Можливо, виявлені Петринецьким предмети входили в чиюсь колекцію - теж версія, що має право на життя. Якщо невідомий нам колекціонер привіз галльську зброю з Європи - одна справа, але якщо мечі були знайдені десь під Житомиром - тоді нам по-новому варто глянути на історію нашого краю. Сам же вищезгаданий епізод був описаний у книзі "Україна чекає!" петлюрівського полковника-емігранта Василя Сильченко, виданої в Парижі в 1930-м році.
Інший не менш загадковий епізод трапився вже в новітні часи, тобто у квітні 1986 року, коли відбулася аварія на ЧАЕС. Вертоліт, що проводив аерофотознімання лісів у Народицьком районі й одночасно займався метеорологічним спостереженням за атмосферними потоками на висоті приблизно в 600 метрів, відслідковуючи, куди пожене вітер радіаційні хмари від ЧАЕС, зробив декілька фотографій поверхні землі. Пізніше, після того, як фотографії були виявлені, на одній з них виразно проглядалося дивне кам'яне спорудження з височенних брил, що розташовувалися у формі спіралі й своїм зовнішнім виглядом дуже нагадували знаменитий англійський Стоунхендж. На фотографії було видно земну поверхню приблизно в 5-6 кілометрах північніше села Стара Радча (нині - вважається повністю відселеним). Пізніше в цьому районі побувала військова експедиція, що на згаданому місці виявила всього лише розсип каменів, що з повітря дуже нагадувала Стоунхендж. Можливо, ця схожість із англійською історичною пам'яткою - усього лише простий збіг, а може, і ні. Древньокельтське святилища - кромлехи - сьогодні знаходять у Придніпров'ї, так чому б їх не виявити й у нас? Все питання в тім, хто їх будував...

Автор: Вадим Кіплінг