ГОЛОД-33
Крім пожежі в маєтку Іл’їнських, в історії Романова є ще більш чорні сторінки. В 1933-му році селище стало свого роду величезним складом й одночасно перевалочною базою, куди звозилось зерно, конфісковане в селян навколишніх сіл. Навколо зі страшною силою голод косив людей, а в Романові нашвидку збиті комори ломилися від зерна, що прямо отут пакувалося в мішки й вивозилося в невідомому напрямку. Тоді селище піддалося справжній навалі птахів - особливо горобців, які учиняли полювання за зерном. Птаха жиріли, а люди вмирали. І в тому ж 1933-му році селище, немов на сміх над померлими від голоду людям, було перейменоване у Дзержинськ. Над містечком на довгі десятиліття зависла примара батька-засновника ЧК.
Безліч архівних даних свідчать про те, що під час голоду 1932-33 років процвітав канібалізм. Відомий Віктор Суворов в одній зі своїх книг наводить приклад, коли селянська родина зварила в грубці й з'їла власну 19-літню дочку. Коли селищні активісти наскочили в цей будинок, вони побачили, що всі члени родини - чотири чоловіки - поводяться якось дивно. При обшуку в хаті виявився чавунний горщик з холодцем із чоловічини. Родина зізналася, що це все, що залишилося від їхньої Марійки...
А в 1937-му році в Дзержинську міліція затримала самого справжнього маніяка, місцевого жителя, що ґвалтував жінок, а потім їх... з'їдав. На рахунку нелюда виявилося 12 жертв. Маніяк, 47-літній житель Дзержинська, на допиті зізнався чекістам, що пристрастився до чоловічини в часи голоду 1933-го року.