У 1929 рік у с. Вільськ був організований колгосп. Перші організатори колгоспного ви-робництва: Лисак Антоніна Василівна, Блощинський Юхим Феофілович, Котенко Феодосій Савович, Огородник Ольга Данилівна. Перші трактористи колгоспу: Возний Іван, Рожко Федось, Суханюк Клим, Чепель Віра, Котенко Антоніна.
На 01.01.1930р. у селі нараховувалось 626 дворів, 3139 жителів.
1933 рік . За неповними даними від голоду померло 155 чоловік.
Голод, війна, розруха. В кінці 1943 року село Вільськ було визволено від фашистських загарбників. Всього на фронтах Великої Вітчизняної війни полягли на полі бою 167 вільчан за-гинуло смертю хоробрих, 214 нагороджені бойовими орденами і медалями. Загиблим в селі споруджено монумент Слави , на плитах вибиті їх імена.
На території с. Вільська в кінці минулого століття знаходилась центральна садиба колгоспу „Жовтень". Колгосп спеціалізувався по вирощуванню нетелів, в рільництві – льоно-картоплярський напрям з розвинутим хмелярством.
В колгоспі було 2283 га с.-г. угідь, в т.ч. 1780 га орної землі, було три рільничі і дві тракторні бригади, дві тваринницькі ферми. Керівники колгоспу «Жовтень» , які працювали ; року по 2000 p.p.. :колгосп очолював Прокопчук Михайло Іванович, по наказу якого було „розсунуто" вал на господарські потреби колгоспу, добування землі для конюшні; Маковенко, Приймак Микола Каленикович, Хомик Іван Кирилович, Коробенко Іван, Глінський. На вулиці Суворова після війни була утворена артіль імені Сталіна, головою якої працював Волинець Дмитро Ульянович. Пізніше дану артіль очолював Приймак Микола Каленикович за ним - Приймак Анатолій Кас'янович.
На початку 50-х років всі малі колгоспи були об'єднані в один колгосп "Жовтень". Головою колгоспу працював Котенко Іван Семенович, потім Самчук Михайло Корнійович.
В лютому місяці 1969 року за рекомендацією райкому партії був направлений працювати головою колгоспу „Жовтень" Давидович Сигізмунд Володимирович, який найдовше - понад 30 років очолював даний колгосп.
За трудові успіхи 139 жителів села нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу.
Хочеться згадати ім'я кавалера трьох орденів слави, уродженця с.Вільськ Петра Григоровича Чайківського, Самчука Михайла Корнійовича, орденоносця Бойового Червоного прапора Приймака Миколу Калениковича.
У 80-х роках XX ст.. працювали магазини: промтоварів, госптоварів, „Книга", аптечний пункт, Вільська лікарська амбулаторія, відділ зв'язку, побутовий комбінат. Був побудований двохповерховий адмінбудинок.
Побудовані будинок культури, сільська бібліотека, прокладено шосейну дорогу, яка спо-лучає село з районним та обласним центром.
Прослідкуємо за роками:
1748 рік - на кошти прихожан у центрі села збудовано церкву;
30-40 p.p. XX ст.. колгоспна комора ;
60-70 p.p. - сільський клуб;
80-90 p.p. музей історії релігії та атеїзму;
З 1990 року церква знову центр релігії в селі.
Особливу сторінку в історії села займає школа, побудована в 1893 році, (сьогодні на тому місці стоїть адмінбудинок ). До революції була 4-х річна церковно-приходська школа.
Єдина трудова школа існує з 1921 року. В архіві зберігся місячний звіт Вільської єдиної трудової школи з березня по червень 1923 року. В школі дітей: хлопців - 68, дівчат - 29, у 1 класі
- 41 і 17; у 2 класі - 19 і 6; у 3 класі 8 і 0.
Завідуючий школи - Волинський Гаврило Антонович, 32 років, син службовця, українець, безпартійний, освіта 6 класів гімназії, математик, стаж 7 років. Основний оклад - 18 пудів зерна на місяць.
В школі учнів - 91, груп - 3.
В 1923 році призначено вчителя Г. Попенка.
Квартальний звіт про стан єдиної трудової 4 - річної школи з першого січня по перше квітня 1924 року.
Груп - 3, вчителів -2, один сторож. Завідуючий - Журавський Йосип Іванович, вчителька
- Жовтовська Лариса Петрівна.
1926 - 1927 p.p. - Вільська 4 - річна трудова школа, Вільський лікнеп, хата-читальня.
Вчителі: Радзівон Ничипір Якович,
Жовтовська Лариса Петрівна. В 1927 році збудовано будинок №1, який існує і нині. 1928 рік - п'ятирічна школа;
Вільська семирічна школа дала перший випуск в 1933 році.
Випускники: Зачіпас Марія Дорофіївна, Терещук Антоніна Іларіонівна, Яценко Любов Марківна, Черево Ольга Гнатівна, Рибачок Ліда, Макарчук Валентина Петрівна 1947 - 1952 p.p. - Вільська семирічна школа; З 1952 року - Вільська середня школа;
1954 - 1957 p.p. -
1957- 1967 p.p. -
1961 - 1965 p.p.-
1965- 1967 p.p. -
1967 - 1970 p.p. -
1970- 1973 p.p. -
1973 - 1981 p.p. -
1981 - 1982 p.p.-
1982- 1999 p.p -
2008 рік - у Вільській ЗОШ І - III ст навчається 115 учнів. Директори шкіл: 1952 - 1954 p.p. - Ляшенко Іван Мусійович
Новаківський Павло Омелянович Гусак Петро Васильович Добровольський Олександр Никифорович Чайківський Петро Григорович Сенчило Владислав Львович Грищенко Олександр Антонович Козлов Володимир Миколайович Романівська Антоніна Іллівна Герасимчук Віталій Васильович З 1999 року- Люшненко Людмила Володимирівна
В новому столітті колгосп розпайовано серед жителів села, розпайована громадська земля серед колгоспників , видані Державні акти на земельні частки (паї), почали працювати фер-мерські господарства. ПСПО „Вільськ' ліквідовано в 2007 році.
Право на майновий пай викупив інвестор ДП „ДАН - ПОРК", основними напрямками діяльності якого будуть :
змішане сільське господарство;
надання послуг у тваринництві;
виробництво м'ясних продуктів:
оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами;
оптова торгівля сільськогосподарської техніки;
- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асорти-менту
Вільськ! Древній город Землі Дерев! Поселення мирних орачів і воїнів-ратників. Сива дав-нина і сучасність поєднуються воєдино. Живуть у Вільську древні роди поселення - Коцюби та Котенки. Два пагони. Два корені місцевого населення. Одна Батьківщина, і двох не буває Місця, де родилися , завжди святі Хто рідну оселю свою забуває, Той долі не знайде в житті...
Рідна оселя, рідне село. Так, воно мені рідне, бо тут я ходила в школу, одержала атестат зрілості. Після закінчення вузу стала працювати в бухгалтерії колгоспу „Жовтень". Фактично, починаючи з шкільних років, я була пов'язана долею з Вільськом, а зараз тим більше, бо я господар цього села і сіл навкруги - я сільський голова Гересняк Ірина Мічіславівна.
По характеру - людина невсипущої енергії, невтомної фантазії. Ще працюючи в профкомітеті місцевого колгоспу, щеміла душа, коли очі споглядали ніби забуті людьми два неве¬ликі старі парки в центрі Вільська, похилені паркани навкруг об'єктів громадського призначення, а то й занедбані самі приміщення, до яких не доходила рука господаря. „Хто ж піде в той парк насолоджуватись сміттям, прогулювати дітей серед бур'янів? - питала себе. Хтось же повинен почати? І хто ж як не я, до того ж, тепер ще й сільський голова!",- спираючись на допомогу громади, людей, які мені повірили і обрали своїм ватажком, окультурили парки, хоч ще багато треба докласти зусиль, щоб закінчити цю роботу; поставили сучасну огорожу до-вкола приміщень соціальної сфери; засіяли квітами клумби в центрі села побілили бордюри. Впорядкували територію сучасного дошкільного закладу
Ще недавно ми не мали свого приміщення для дитячого дошкільного закладу, а в минулому році наші малятка одержали таке гніздечко. Подивіться , як гарно тут у них.
Відкрили аптеку при сільській амбулаторії. Але набагато більше зробити в моїх планах, планах сільського голови, бо робити задля людей, для їхнього благополуччя - то найвище за-доволення для мене. Це значить, що про спокій і думати не доводиться.
У найближчих моїх планах будівництво дороги, яка б поліпшила зв'язок з обласним центром. Треба терміново прокласти два кілометри такого шляху, тоді можна пустити „маршрутку" в напрямку Житомира і значно скоротити сучасний об'їзний шлях.
Наступною ідеєю є газифікація осель, яка б зменшила турботи жителів про паливо. Потрібно капітально відремонтувати похоронні площадки на кладовищах села Вільськ і Щербини, зробити ремонт огорожі кладовищ.
В центрі села і парках хочу поставити лавочки для відпочиваючих, для людей похилого віку, навкруги засіяти квітами. Далі на черзі ремонт будинку культури, до якого протягом 20 років не доходили людські руки, зробити змістовним дозвілля молоді - це так важливо і вкрай потрібно! І останнє завдання, мабуть, саме головне і болюче - це пропаганда і боротьба за здоровий спосіб життя, жити і працювати без алкоголю, адже здоров'я людей, здоров'я нації - це неоціненний скарб, а в селах сьогодні „процвітає" алкоголізм, який забирає здоров'я у людей.
З наполегливістю, рішучістю, великою відповідальністю і впевненістю буду працювати, щоб втілити плани, ідеї в життя. Адже робити добро людям - це ж так прекрасно!
Працюючи над втіленням своїх ідей, я подумки лину в минуле роботи сільської ради...При-гадую події вісімдесятих років. Працювала на той час головою сільської ради Дідківська Ірина Іванівна. Очолював партійну організацію місцевого колгоспу „Жовтень" Котенко Іван Семено-вич, вмілий господар і організатор.
Разом вони вирішили зробити село Вільськ зразковим селом. Невдовзі відкрила лікарську амбулаторію, яка працює і зараз. Вона була на той час в районі третьою, сьогодні їх - шість.
В її діях ще багато корисних справ. В роботі Дідівської І.І., червоною ниткою пролягла любов до людей, намагання зробити їхнє життя красивим, багатим, зручним.
І я, майже через 20 років, хочу продовжити її справу; зробити село Вільськ і всі села сіль-ської ради зразковими в санітарному стані, красивими, селами високого правопорядку, гарного добробуту. Вона ніби передала мені цю естафету, а я її підхопила від своєї вчительки, адже Ірина Іванівна мене вчила в школі. Тим більше, що я , як і вона - Ірина, а це, мабуть, дійсно міцний зв'язок поколінь, які думають про людей, їхній добробут і щастя !
" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл