Між двома невеличкими річками, Микою і Бистріївкою, що на Поліссі, знаходиться мальовниче і дороге нашому серцю село Високе. Як і для кожної людини, якій близьке і рідне те місце, де вона народилася, для нас наше село є невід'ємною часточкою славетної історії моєї Батьківщини - України. Історія, яка воскресає з забуття, піднімається з руїн людської пам'яті.
Історія нашого села сягає в сиву глибину віків. Перші поселення, які знайдені між селами Високе і Некраші, в урочищі Щуровому відносять до глибин людської цивілізації. Саме в цьому місці було виявлене стародавнє житло. Розкопки встановили, що це є не що інше як поселення епохи нового кам'яного віку неоліту. На цьому місці були знайдені знаряддя праці, якими жителі добували собі їжу і розводили вогонь. Це стародавні молотки, скребки, кресала, сокири. Молотки і сокири вже буди з отворами для рукоятки та відшліфовані, що характерно для даної епохи. На місці житла було знайдено кістки тварин. Це доводить, що предки займались полюванням і збиральництвом.
Спливали, мов вода у річці, роки, а за ними й століття. Одна епоха змінювала іншу, вносячи в цивілізацію свої зміни і доповнення. Так, особливо чітко на території села виявлено сліди епохи міді і трипільської культури 3-4 тис. до н.е. На місці поселення, що знаходилося поблизу села, було знайдено знаряддя праці та глиняний посуд. На даному історичному етапі люди починають займатися землеробством і скотарством, знають метал. Доказ - стріли і списи з металевими наконечниками, металеві леміші для плугу.
Історія продовжувала йти своєю невпинною ходою вперед. І на зміну однієї цивілізації при¬ходила інша, а також на зміну одним племенам приходили інші племена, між якими велася гостра боротьба не лише за територію, а й за місце під сонцем.
Так на землі наших предків з'явилися скіфи. Саме про скіфський період свідчать скіфські кургани, які знаходяться між селами Високе і Забріддя. Ці кургани, за свідченням істориків, належать скіфам - кочівникам. Такі кургани служили місцем поховання у скіфів. Дуже цікава побудова кургану - гробниці. Вони кам'яні, з поставлених на ребро плит, з невеликою прибудовою /сіньми/ біля однієї з вузьких стінок. Вся споруда обкладена вирізаною з землі дернею у вигляді квадратів. Сама гробниця орієнтована з сходу на захід. Інтер'єр поховань складався з керамічних і кремнієвих виробів, кістяних і янтарних прикрас. Надто цікавими виявилося те, що поховання було з залишками кремації в урні.
За часів Київської Русі село , найвірогідніше, входило до Іскоростенського Князівства і пла-тило полюддя київському князю. Не обминув нашого села і чорний смерч татаро-монгольського нашестя, який руйнував, спалював все на своєму шляху. Щодо цього періоду, то існує легенда стосовно назви нашого села Високого.
Ось що вона розповідає. Коли наближалося татаро-монгольське військо, то про це стало відомо у поселенні. І жителям нічого не залишилося, як вмерти або бути полоненими. Тоді один із селян, на прізвище Висоцький, зібравши всіх, вивів їх із села в густий і непрохідний ліс, який ріс неподалік села. Татари, прийшовши в село, і нікого там не заставши, спалили його, а се¬ляни побудували нове поселення в лісі. Від того часу на честь свого рятівника нове поселення стало називатись Високим.
Окрім цієї легенди, існує ще одна, подібна до першої, яка засвідчує, що, рятуючись від та-таро - монгольського поневолення, жителі сховались в густому темному лісі, який стояв на на-багато вищому місці, а ніж село. І з того часу там жили. А від того, що місцевість була розташована на підвищенні і пішла назва - Високе. На думку істориків, друга версія походження назви більш правильна.
На жаль, відомостей про село Високе аж до ХVІ ст. немає. Лише в 1584 році село стає офі-ційно відомим в складі Речі Посполитої. В даний час село належало мозирському маршалку Юзефу Лозці. Пізніше, а точніше в 1645 році, Юзеф Лозка дарує села Високе і Забріддя своїй дружині Гамиці Раєвній. «Дарственна» Високого включала в себе 1206 десятин землі і близько 70 селянських дворів. Є відомості, що до 20 років XIX століття село належало графам Ходкевичам.
До реформи 1861 року землі Високого та його жителі-кріпаки належали польським магна-там Підгородинським, Страшевським та іншим. Важко жилося селянам у панській неволі. Не розгинаючись, працювали вони на пана зранку до ночі. Пан міг з власної примхи поміняти чи продати їх іншому землевласникові.
В 1870 році землі буди скуплені німцями - колоністами та чехами. Найкращі угіддя діста-лися чеху Веберу, який побудував у Високому хмелесушарки та пивоварний завод, два вітряки, млин сортового помолу, олійні . Колоністи утворили нове поселення, яке одержало назву Ви-соке - Чеське, на відміну від Високого - Українського, де жили корінні жителі села Високе.

" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл