Новопіль - село у Черняхівському районі Житомирської області. Воно розташоване біля витоку річки Кам'янки (лівої притоки Тетерева) за 16 км від найближчої залізничної станції Дубовець, за 16 км від районного центру Черняхів і залізничної станції Горбаші, 25 км - від обласного центру м. Житомир.
Дата заснування села Новопіль невідома. Воно згадується в архівних документах за 1618 р. і належало Янушу Острозькому. Потім воно перейшло до Януша Сангушки, від останнього - до Людовика Куровського. Про утворення села ходить старовинна легенда.
Шляхами для сполучення міста з селом були ріки. Купці з'їжджались до району Житомира, де продавався різний товар. Особливим попитом користувалось жито, яке міряли міркою звідки й пішла назва міста - Житомир.
Купці, що торгували на базарі у Житомирі, посперечалися між собою та вигнали одного купця. Він поплив по річці Кам'янці вверх проти течії і пристав до одного острова, де і залишився жити. Так утворився хутір - Острівок.
Пізніше з'явились нові хутори - Ковалівка, Кодня, де проживали селяни-кріпаки. Ті, хто жив поблизу лісу, перемістилися ближче. Так з'явилась вулиця Новоселиця, від слів «нові поселенці», які розробили собі ділянки (ланки) для землеробства, звідки і пішла назва Ланок.
Власник хуторів насильно переселив селян Ковалівки на нове поле між Острівком та Код-нею, а тому хутори об'єдналися в одне село, яке одержало назву «Нове Поле», а пізніше спрощено - Новопіль...
В 50 роках XIX ст. в селі лютувала епідемія холери, а в 70 роках - масова загибель худоби. Тоді ж відбувся виступ селян проти земських властей. Після оголошення скасування кріпосного права та визначення великих викупних сум селяни не захотіли платити цей поземельний збір. Поліція не змогла придушити опір селян і було викликано 100 козаків, які довго стояли в селі і карали непокірних.
В книзі «Историко-статистическое описание церков и приходов Волынской епархии» (М.І.Теодорович) вказано, що Новопіль належав до Давидівської волості. В ньому було дворів
- 158, де жило - 1293 душі православних, римо-католиків - 20 душ, лютеранів - 18 душ, євреїв -10 душ.
В 1860 році в селі Новопіль на кошти місцевого землевласника Ксаверія Людвиговича Ку¬ровського була побудована церква в ім'я святого архистратига Михайла. В цей час село відно¬силось до Пулинської волості.
За радянської влади церква декілька разів закривалася. 1938 році тут хотіли зробити клуб, в 60-х роках - комору, але прихожани і в день, і в ночі вартували свою святиню, неодноразово їздили в Київ, Москву до уряду з проханням дозволити службу в церкві. І з 1966 року служіння в церкві відновилось, а в 1977 році на церкві було поставлено великий купол.
В 1885 році в селі Новопіль відкрито церковно-приходську школу, в якій в 1891 році навчалося 18 хлопчиків, а в 1910 році тут уже навчалось 40 учнів. Навчальний рік починався пізньої осені, коли закінчувалася всяка польова робота. Кінець навчання в церковно-приходській школі співпадав зі святом великодня. Головним предметом, який вивчали в школі на той час, був урок закону Божого. В 1912 році в селі вже працювало двокласне училище, де 4 вчителі навчало 100 учнів, з яких 75 хлопчиків та 25 дівчаток. В 1913 році на кошти сільської громади та земства було збудоване нове приміщення школи.
В 1917 році, після Жовтневої революції, церкву позбавили права втручатись в справи школи, з навчального процесу виключено закон Божий. Вперше школа стає обов'язковою для всіх прошарків населения. В 1929 році на базі початкової школи була створена семирічка. По¬чинає працювати 7 вчителів, які навчали понад 240 учнів.
Радянська влада в селі встановлена в 1918 році, але після того кілька разів ліквідовувалась, так як село захоплювалось німцями та іншими контрреволюціонерами різних мастей.
Влітку 1920 року було створено ревком, головою якого був Клеван Кирило Михайлович та комнезам, головою якого був Біляченко Макар Савкович.
5 квітня 1921 року на загальних зборах громадян села було обрано перший виконком сіль¬ської ради, до складу якого увійшли Клеван Кирило Михайлович (голова сільвиконкому), Біляченко Макар Савкович, Чуян Остап Федорович, Борківський Леонтій Яковлевич і Тарнавський Нарциз Феофанович (члени сільвиконкому).
В листопаді 1923 року в селі створено комсомольську ячейку, до складу якої входило 5 ком¬сомольців з Новополя: Кособуцький, Криин, Омельчук, Крячин, Дмитрук.
11 жовтня 1936 року рішенням бюро Черняхівського райкому партії в селі Новополь було створено територіальну парторганізацію, в яку ввійшло із села Новополя два чоловіки: Коропчук і Плеханов.
Колективізація в селі проходила в 1928-1932 роках. Ще з початку колективізації, 1 квітня 1928 року тут створено сільськогосподарську артіль «Незаможник», організаторами якої стали 10 господарств селян-бідняків, а їх усуспільнена земля мала площу лише 8,25 десятин.
В 1931 році в селі утворився другий колгосп «Нове життя», а в 1932 році - третій ім. Шевченка. Головою колгоспу в 1939 році тут працював Супрунов Олександр Лукашевич, 1893 року народження. Поступово колгоспи зміцнювались.
В 1937 році колгосп «Незаможник», був перейменований в «Ударник». В передвоєнні роки колгоспи були в числі передових та середніх колгоспів району.
Та страшний голодомор не обминув села Новопіль. Зі слів старожилів у селі під час голоду 1933 року померло 94 чоловіки, в тому числі 54 дитини. В 1929-1938 роках у селі було репресовано 46 чоловік.
11 липня 1941 року село Новопіль було окуповано німцями, а визволено від ворога 15 листопада 1943 року. Потім знову окуповано 24 листопада 1943 року і вдруге та остаточно було визволено 30 грудня 1943 року. Окупантами вигнано на каторжні роботи в Німеччину 150 жителів села. Господарство колгоспів було зруйноване окупантами.
У Великій Вітчизняній війні брали участь 393 жителі села Новопіль, з них на фронті загинуло 200 чоловік. З тих, що воювали, 149 чоловік нагороджені бойовими орденами та медалями. Орденом Леніна нагороджено Поплавського Йосипа Климовича, Бондарчука Михайла Кириловича, Продоуса Миколу Адамовича, Супрункова Омеляна Романовича.
Воїнам-односельчанам, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни в 1973 році споруджено обеліск.
В навколишніх лісах діяв партизанський загін, серед партизанів були жителі села Новопіль Павлюк, зв'язковою загону була Клинчук Ганна Степанівна, майбутня вчителька. У роки війни навчання в школі не проводилося, приміщення школи було перетворено на дільницю поліції. Одразу після визволення села заняття в школі відновилися, і вже в 1946 році відбувся випуск 7-го класу вечірньої школи.
В 1956 році, поряд із старою земською, був закладений фундамент нового приміщення школи. В цьому ж році семирічна школа перетворена на десятирічку. Директором був призначений Кудрявцев Володимир Петрович, учасник Великої Вітчизняної війни.
В 1959 році відбувся перший випуск 10-го класу, директор школи - Данилко Сергій Ва¬сильович, учасник бойових дій, інвалід Великої Вітчизняної війни.
На території школи знаходиться могила Попова В.І., солдата Великої Вітчизняної війни, який врятував прапор своєї військової частини, виніс його з оточення і був убитий на околиці села Новопіль. Могила є пам'яткою історії села.
В 1952 році від об'єднання трьох колгоспів, «Ударник», ім.Сталіна та ім..Шевченка, утво¬рився колгосп ім.Шевченка. В 1954-1958 рр. головою колгоспу працював Янаков ПО.
Напрям господарства - зерново-льоно-картопляний з розвинутим м'ясо-молочним тваринництвом. Були в господарстві кролі, гуси, вівці, кури, свині. Вирощували переважно озиму пшеницю та жито, ячмінь, картоплю. З технічних культур значне місце посідало вирощування льону-довгунця та хмелю. Для потреб господарства використовується каолін, глина, торф.
За високі показники та довголітню та самовіддану працю ланкова колгоспу Тодорович Антоніна Костянтинівна нагороджена орденом «Знак пошани», медалями «За трудову доблесть» нагороджені Цимбалюк Віра Миколаївна, зоотехнік колгоспу Червінський Віталій Йосипович.
В післявоєнні роки в селі Новопіль було збудовано 174 житлові будинки, село електрифіковане, радіофіковане. Працювала майстерня побутового обслуговування, два продовольчі магазини, промисловий магазин, відділення зв'язку, медичний пункт, ощадна каса, клуб, сільська бібліотека (відкрилась в 1947 році), першим бібліотекарем якої був Біляченко Володимир Кузь¬мович, 1928 року народження, учасник бойових дій, інвалід Великої Вітчизняної війни. В 1956 році в центрі села Новопіль було відкрито пам'ятник В.І.Леніну.
З 1974 року через село Новопіль проходять автобусні маршрути, які здійснюють регулярне перевезення пасажирів до району та області.
У 90-ті роки, коли господарство очолював Бондарчук Володимир Леонідович було збудовано приміщення для відгодівлі телят, добудовано приміщення для утримання курей, цілий комплекс для зберігання сільськогосподарської техніки і майстерня тракторного парку, пилорама, картоплесховище, піднавіси для зерна, хмелекомплекс, льонокомплекс, збудовано добротні жит¬лові будинки по новій вулиці села Молодіжній, заасфальтовані вулиці села. В селі почав працювати дитсадок.
Велику громадсько-політичну роботу проводила сільська рада народних депутатів, в складі якої перебувало 35 чоловік і 9 чоловік жіночої ради. Працювали комісії: побутового обслуговування, комунального господарства, сільськогосподарська, планово-бюджетна, культурно-освітня. Надходження до бюджету сільська рада використовувала на благоустрій села, піднесення культурно-освітньої роботи. Після обрання сільським головою Новопільської сільської ради Безпалюка Олександра Григоровича було збудовано нове приміщення адмінбудинку, де розмістилася сільська рада, контора колгоспу, відділення зв'язку; приміщення побутового комбінату, в якому почав працювати фельдшерсько-акушерський пункт та бібліотека. Планувалося завершити будівництво стадіону, на що було придбано спортивний інвентар, будівництво нової типової школи, торгівельного комплексу, добудувати новий будинок культури.
В 1992 році колгосп ім.Шевченка було реорганізовано на КСП ім.Шевченка.
В 2000 році КСП ім. Шевченка було реорганізовано в ПСПО Новопіль.
В 2001 році в селі Новопіль було створено СГ TOB «Новопільське».
На території села створено і працює TOB НВФ «Віконт», який переробляє зерно на муку і є цех по виготовленню макаронних виробів.
В 2002 році на землях запасу Новопільської сільської ради на площі 40 га було створено СФГ «Надія», де на площі 2га було посаджено саджанці смородини. Сюди було завезено з Київського національно-дослідного інституту 12 сортів елітних саджанців. В 2006 році в СФГ «Надія» нараховувалось 19 сортів смородини, яку розсаджено на площі 20 га.

" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл