На головнуЗворотній зв'язок English version Розміщення реклами

Історія міста Житомир

Пам'ятки культури

Архітектура

Сьогодення міста

Фото Житомира

Музеї

Сайт знаходиться в стадії наповнення

Пошук по сайту:   

Інформер
Погода в Житомирі
RSS
Новини Житомира
Чи реально перетворити хобі на бізнес?
Досить великий відсоток людей мають хобі, причому це можуть бути як банальне збирання марок і вишивка картин та одягу так і більш екзотичні варіанти, як то розведення тропічних плазунів і рибок чи ...

Доставка цветов Житомир – комфортный сервис от Roza24.com.ua
Специализированный салон доставки цветов в Житомире обеспечивает комплексный подход на базе удобной онлайн-площадки. Соответственно, более нет нужды куда-либо ехать и тратить ценное время на поиски.

Подобова оренда квартир у Львові
Багато хто з нас рано чи пізно стикається з необхідністю пошуку житла для ночівлі. Причин тому може бути маса. Раніше альтернативи готелям не існувало. В даний час великим попитом користується ...

Що смачніше: риба гарячого чи холодного копчення?
Неймовірний аромат, чудовий смак та, звичайно, поживність – це найголовніші переваги такої страви. Серед гурманів популярною є риба гарячого копчення, котра має велику соковитість та м’якість.

Українська мова в надійних руках Лепетуна
Трохи менше 4 років тому розпочалася реалізація проекту «Мова – ДНК нації», який було засновано Наталею Клименко та Павлом Мельником-Крисаченком. Все почалося з ініціативи пані Наталі робити дописи у ...

Реклама
Новини партнерів

Логин:  
Пароль:  
Регистрация
Забыли пароль?
Місто
Випадкове фото

Ваше місце розташування на сайті:

Запрошуємо у Житомир » Історія районів Житомирської області » Історія Черняхівського району » Село Стирти Черняхывського району.

Шановні гості сайту, якщо Вам відомі якісь цікаві факти з життя міста чи Ви маєте власні фото Житомира і бажаєте поділитися ними з іншими, тоді надсилайте ваші матеріали та побажання за адресою admin@city.zt.ua


Село Стирти Черняхывського району.
27 липня 2009
 (голосів: 1)
Село Стирти було засноване в середині XVII століття українськими чумаками. На території села колись були низовини і болота, кущі дерев, різноманіття трав... Далекі перевізники-чумаки, буваючи у цих краях, заготовляли сіно на зиму і складали його у великі копиці - скирти. Згодом біля скирт з'явилися поселенці, які звалися «скиртенцями», а пізніше виникло і ціле село, яке стало називатися Стирти.
Незабаром усі навколишні землі села польський воєвода подарував панам Мачульським і Каленським.. . На панських землях працювало бідне населення, робочі люди жили в жахливих умовах, зводячи ледь-ледь кінці з кінцями.. По кілька родин одночасно проживало в одній хаті, дехто - і разом з худобою. Підступні хвороби косили людей, оскільки медичної допомоги не було.
Наступив 1917 рік. Влада поміщиків і капіталістів була повалена, а їхня власність, у тому числі й на землю ліквідована назавжди. Відразу після революції у селі Стирти землю було відібрано у Миколи Шлапака, Василя Дьохтяренка, Антона Тишкевича, Якова Войналовича та інших, які мали її від 25 до 50 гектарів. Вся вона була розподілена між селянами.
Важливу роль у розподілі панських земель відіграв у селі, так званий комітет незаможних селян, до якого входили місцеві бідняки Михайло Безпалюк, Сильвестр Канчук, Семен Собченко. На чолі комітету був завідуючий початковою школою П.С. Косовський. Безперечно, такі розподіли земель не могли не викликати збройних сутичок, де часто-густо проливалася людська кров.
Згодом радянська влада взяла курс на колективізацію сільського господарства. Так, у Стиртах 1928 року організувався колгосп, до якого вже з першого дня вступили п'ятнадцять сімей із селян бідняків.
Першим головою колгоспу було обрано Івана Гнатовича Дьохтяренка, а його заступником по господарській частині - Андрія Зінчука, який і трудився на цій посаді до початку війни.
Стосовно селян - середняків, то вони категорично відмовилися вступати в колгосп. Ці люди восени 1930 року організували своє окреме господарство, яке проіснувало до весни 1931 року. Натомість був створений єдиний великий колгосп з крилатим іменем «Шлях Жовтня». Керувати таким господарством було призначено попереднього голову Івана Дьохтяренка.
З початку заснування колгоспу на його рахунку було 600 га сільськогосподарської землі, 30 пар коней, 45 плугів, 30 борін. Вкрай не вистачало рук, бракувало сільськогосподарського інвентаря, посівного матеріалу. Але прості люди не втрачали оптимізму: посіяли жито, пшеницю, льон, посадили картоплю. Щоденна праця невтомних трударів посприяла масовому вступу селян до колгоспу. Невдовзі «колгоспна артіль», як її тоді називали, зміцніла економічно і матеріально. У різних галузях господарства працювали досвідчені механізатори, інші спеціалісти.
З появою у селі першого трактора, яким управляв Петро Петрович Крусір, площі під зерновими культурами нарощувалися. Засіки у коморах повнилися збіжжям, ферми - поголів'ям, машино - тракторний стан - технікою...
Значного піднесення колгосп «Шлях Жовтня» досяг під керівництвом нового голови Я.І.Кириченка. З року в рік продуктивність тваринництва і рослинництва зростала. Колгосп по здобутках займав одне з перших місць у районі.
У соцзмаганні серед черняхівських льонарів славилася невтомна трудівниця Серафима Архипівна Шлапак. За високі врожаї її було відзначено орденом Знак Пошани. Вагомих результатів з вирощування хмелю досягла бригада хмелярів, очолювана Василем Гурійовичем Собченком. Неабияку роль в організації праці в господарстві, а також у соціальній сфері села відігравали сільська рада з її першим головою Левком Дзицюком та первинна партійна органі¬зація на чолі з Валентиною Антонівною Лазарчук
Першими комуністами в селі були Іван Дьохтяренко, Ілько Бардалей, брати Петро і Володимир Крусіри.
Довоєнний період історії села Стирти знаменний не лише трудовими досягненнями його мешканців, а й відчутними соціальними змінами. З роками зазнає реформувань колишня церковно-приходська школа, яка набуває статусу трудової І ступеня, а в 1932 році стає семирічною, її навчальними корпусами послужили чотири хати, у яких до цього проживали сім'ї і: вишнього священика, а також розкуркулених В.Грицанчука, М.Грицанчука, А.Литвинчука.
У 1934 році приміщення семирічки, за дорученням сільської громади, переїжджає у споруду місцевої церкви. Невдовзі директор школи Хома Іванович Клювак при допомозі голови колгоспу Я.І.Кириченка це приміщення обмінює на хату-гуртожиток. Неодноразово будинок заселяли сім’ї бідних селян, спеціалістів колгоспу. Тут було 24 кімнати. У 1935році його остаточно, з фундаменту, перебудували під школу. З того часу Стиртівська загальноосвітня школа набула не лише ошатного вигляду, вона незабаром стала однією з перших зразкових шкіл району.
Першими серед нагороджених педагогів району державними відзнаками були місцеві вчи¬телі - Павло Софронович і Лідія Купріянівна Котовські - медаллю «За доблестный труд», орденом Знак Пошани. А директора школи Х.І.Клювака незабаром призначили завідуючим районним відділом народної освіти. Наступниками на посаді директора школи були B.C. Терентюк і П.С. Котовський .
У роки фашистської окупації робота в школі не припинялася. Але нові «господарі» встановили в ній нові порядки у навчанні дітей. Воно здійснювалося українською та німецькою мовами, багато урочного часу приділялося молитвам. З «новим порядком» місцева окупаційна адміністрація видала розпорядження, згідно з яким вісімдесят місцевих сімей переселялися у лісову смугу, а кращі землі заселялися німцями - колоністами.
При цьому садиби з будівлями, худобою і всім майном тих, хто виселявся передавалися німцям. Отже, й діти німців стали навчатися у північній частині школи, а місцеві українські -у південній.
Фашисти розстріляли в селі активістів і організаторів колгоспного виробництва: голову колгоспу К.І. Безпалюка, фінагента Василя Горбатюка, агронома Кузьму Ярмолюка, бригадира Василя Собченка, депутата сільради П.Я.Бугайчука. Старостою в селі став колишній заможний селянин Яків Шевченко, який добровільно став служити німецькій владі. Евакуювалися із : села в тил місцеві комуністи Ольга Леус, Валентина Лазарчук, Серафима Шлапак, Іван Кухнюк, Павло Косовський та інші активісти, які своєю працею на заводах і фабриках прискорю¬вали розгром загарбників.
Під час визволення Черняхівщини село Стирти кілька разів переходило з рук в руки - тут була передова позиція ворогуючих сил. Близько 70-ти будинків фашистами було спалено. У ніч з 10 на 11 листопада 1943 року німецькі війська були відкинуті до навколишніх Дівочок, Андріївки, Черняхова.
У нерівному бою було вбито 19 радянських бійців. Серед наших воїнів - 3 офіцери, у тому числі Герой Радянського Союзу капітан Федір Андрійович Ліпатов. Усі вони похоронені біля садиби школи.
Жорстокі бої за визволення Стирт розгорілися 28 грудня 1943 року. Про один з таких епізодів згадується у Книзі Пам'яті України (том 11) «Після звільнення сіл Корост енського району танкісти 21-ї гвардійської танкової бригади вступили на черняхівську землю. Перший бій відбувся на околиці с.Сали біля кладовища, де вони вщент розбили фашистів.
Командир другого батальйону цієї бригади гвардії капітан Віталій Діанов отримав наказ непомітно вночі здійснити глибокий рейд в тил ворога, знищити його та захопити с. Стирти. На світанку розгорівся жорстокий бій, в якому виключну відвагу виявив командир танкової роти гвардії старший лейтенант Михайло Фура. Своїм танком він зумів вирватися вперед і вивести з бою два ворожих танки, хоча власна машина отримала 6 пробоїн. Коли його танк запалав, він наказав механіку вивести машину з бою і загасити вогонь, а далі пересів в інший танк своєї роти і продовжив бій. Ворог змушений був відступити.»
Після перемоги завдяки сумлінню, ентузіазму місцевих жителів за короткий строк у Стиртах було відбудовано сільські оселі, тваринницькі приміщення, інші сільськогосподарські об'єкти виробничого призначення.
Міцно звівшись на ноги, колгосп «Шлях Жовтня» закупив у МТС техніку та знаряддя. Саме тоді у Стиртах назріла потреба об'єднатися в єдиний колгосп з Федорівкою. Таке об'єднання в колгосп імені Калініна відбулося в жовтні 1959 року. Його головою було обрано Дмитра Кириловича Горобчука. У той час вже вистачало техніки для обробітку понад 5 тис. га землі.
У добротних приміщеннях на двох тваринницьких фермах утримувалося сотні голів худоби. У 1960 році у колгоспі було побудовано новий кам'яний свинарник на тисячу голів. Для годівлі тварин виділялися під кормові культури великі площі угідь, у тому числі 800 га природних сінокосів.
Колгоспники розпоряджалися великими запасами покладів торфу, було чим удобрити :землю, яка віддячувала вагомими врожаями. На 60-ти гектарній ділянці землі підростав моло¬дий ліс.
У 1961 році у Стиртах відбувся перший випуск 25 випускників нового типу школи -восьмирічної. Тут працювало 12 вчителів на чолі з директором М.І.Пашківським. В цей рік школу було електрифіковано. Новобудовами села стали сільський клуб, медпункт, приміщення ; сільської ради, дві крамниці.
.. І засяяли Стирти електричними вогнями. У сільських оселях з'явилися телевізори. Сімдесяті роки принесли стиртівцям немало добрих змін. У слід за електрифікацією населених пунктів, у Стирти і сусідні села - Федорівку й Малинівку прокладено центральну шосейну до¬рогу, на якій невдовзі відкрито маршрут рейсового автобуса.
Колишній колгосп ім..Калініна ( з певних причин розколу між Федорівкою й Стиртами) об’єднався у нове колективне господарство з перспективно рожевою назвою «Будівник комунізму». Керували тоді господарством М.І. Пашківський, В.Ф. Чорненький, П.Г.Капітанчук.
В період їх керівництва великого розвитку досягло вівчарство. Славнозвісна родина Ольги і Анатолія Коритків, працюючи на фермі чабанами, добивалася вагомих показників виробництва м'яса й вовни овець, а колгосп займав перші місця в районі з продажу цієї продукції державі. На початку вісімдесятих господарство одержало статус спеціалізованого з вівчарства. Кількість овець на його рахунку зросла до 2000 голів. З приходом нового керівника С.Е. Пясківського, якісно зміцніла кормова база й на фермах відчутно зросли надої молока.
Покращився стан фермерських приміщень, благоустрій території. Ручне доїння корів було замінено механічним, встановлено холодильники. Праця доярок продуктивно зростає. Виросли передовики у цій справі - оператори Валентина Безпалюк, Антоніна Леус, Людмила Динисюк, Лілія Гербеда, Галина Ковальчук, Анастасія Кравчук, Любов Когут, Яніна Скидан.
На базі колгоспу відбуваються районні семінари з тваринництва, обмін досвідом. У господарстві інтенсивно розвивається бджільництво.
У селах приділяється увага культурному дозвіллю. У центрі Стирт відкривається просторий будинок культури на 250 глядацьких місць. Тут демонструються кінофільми, організовуються тематичні вечори, концерти, театралізовані вистави. На сільській сцені крім місцевих знаних аматорів виступають професійні митці з міських філармоній, театру та цирку. Функціонує нове відділення зв'язку з АТС, відкрито філію Ощадбанку, зростає мережа телефонних абонентів.
Знаковим у пам'яті селян став 1983 рік. За ініціативи районного керівництва колгоспом починає керувати В.Г.Гуменюк. Професійний організаторський талант молодого спеціаліста незабаром обертається піднесенням колгоспного виробництва. У трудових колективах гарі дисципліна, росте продуктивність праці, міцніє економіка.
Вперше за історію колгоспу вирощено по 20,5 центнера з гектара зернових культур, кормових буряків сягає 600-650 центнерів . Загальний річний прибуток господарства зро 500 тисяч карбованців. Збільшується заробітна плата колгоспників, є кошти для при, нової потужної техніки.
Разом з важливими сільськогосподарськими справами Віктор Григорович, як керівник переймається турботами соціальними. Він, як ніхто інший , цікавиться проблемами м школи, допомагає в ремонті її приміщення, піклується щодо придбання палива.
Не стоїть осторонь В.Г.Гуменюк і сільського будинку культури, де зміцнює його матеріальну базу : виділяє необхідні кошти на придбання художніх костюмів, музичних інструментів. Голова колгоспу активно приступає до будівництва нової типової ремонтної майстерні.
Вона стала до ладу уже при новому голові М.В.Педику, який замінив попереднього керівника і відпрацював тут 8 років. Тепер у селян була можливість у якісно нових умовах ремонтувати трактори, комбайни, машини.
У типовій майстерні до послуг механізаторів - токарний, слюсарний та інші цехи, кімната відпочинку, обладнана меблями та телевізором, їдальня, душові та інші кімнати побутового призначення.
Поряд з майстернею впорядковано машинний двір, встановлено автозаправку, придбано новий комфортабельний автобус. А неподалік на межі Стирт і Федорівки вибудовано сю мінеральних добрив. У центрі Стирт запрацював дитячий садок, укомплектований ігровим та навчальним обладнанням.
Окрасою вулиць стали близько десятка типових квартирних будинків, побудованих за ра¬хунок господарства. У них проживають спеціалісти колгоспу та виробничники. Для повного задоволення сільських громадян у Стиртах на околиці збудовано лазню з усіма зручностями: душовими і паровою, сауною.
На території площею 3503,72 га , що належить Стиртівській сільській раді, знаходяться села Стирти, Федорівка та Малинівка, в яких проживають -645 чоловік, з них 76 учнів, діти дошкільного віку - 35, 317 громадян у працездатному віці, з них працюючих - 88 чол., зареєстро¬ваних у Службі зайнятості - 12 чол., непрацюючих - 217 чол., молоді до 35 років - 70 чол.
На території Стиртівської сільської ради проживає інвалідів - 4 чол., учасників війни 77 чол., воїни інтернаціоналісти - 1 чол., учасників бойових дій та прирівняних до них - 5 чол., вдів загиблих воїнів - 3 чол., учасників ліквідації аварії на ЧАЕС та прирівняних до них - 2 чол., одиноких громадян, які обслуговуються соціальним працівником - 12 чол.
Працюють Стиртівський та Федорівський фельдшерські пункти, дошкільний навчальний заклад, дві сільські бібліотеки, два культосвітні заклади, відділення зв'язку, Стиртівська загальноосвітня школа 1-11 ступеня - в 2007 році відсвяткували 75- річчя.
В складі виконавчого комітету 5 чоловік. Очолює його сільський голова Ничипорук І.В., заступник голови - Кухнюк Г.М. зав ФП с. Стирти, секретар Кухнюк НІ., члени виконкому: бухгалтер ПСПОВ "Полісся" Безпалюк Л.О., бібліотекар с. Стирти Грицанчук Н.І.
Основними напрямками роботи виконавчого комітету, як передбачено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" є в межах наданих повноважень здійснення делегова¬них та самоврядних виконавчих функцій з дотриманням при цьому та забезпечення виконання на території сільської ради законів України, Указів Президента України, Постанов Кабінету Мі¬ністрів України, розпоряджень голови районної державної адміністрації, рішень районної ради та власних рішень.
Виконавчий комітет розглядає питання виконання програми соціально-економічного роз¬витку, стан здійснення платежів до сільського бюджету, заходи щодо військово-патріотичного виховання учнів Стиртівської ЗОШ 1-11 ступеня, організації медичного обслуговування, організації роботи по запобіганню бездоглядності неповнолітніх, про роботу з зверненнями грома¬дян, які надходять до виконкому сільської ради, про організацію торгівельного обслуговування та стан утримання магазинів, а також встановлення за погодженням з власниками розпорядку роботи, заходи щодо зміцнення фінансової дисципліни, збереження грошових коштів, матеріальних цінностей на підприємствах в установах і організаціях на території сільської ради та інші питання.
До складу депутатського корпусу входить 15 депутатів, з них 7 жінок та 8 чоловіків. Де¬путати п'ятого скликання не досить активні. При сільській раді функціонують постійні комісії з питань: планування, обліку, бюджету і фінансів; агропромислового комплексу, землекористування та охорони навколишнього середовища; соціально-культурна комісія; мандатна комісія з питань депутатської діяльності та етики.
На території сільської ради працює ПСПОВ "Полісся" с. Стирти керівником є Журахівський М.І.; СТОВ "Федорівське" с. Федорівка" керівником є Сімашко В.П., а також в стадії становлення цех по обробітку каменю.
З 2003 року на території сільської ради розпочато роботу ЗАТ "Титано-Апатитова компанія" по геологічному вивченні (у т.ч. дослідно-промислова розробка) і оформленню відповідних документів для відведення земельної ділянки та одержання гірничого відводу з метою розробки Федорівського родовища корисних копалин. В 2006 році вищевказаною компанією в рамках цієї роботи було проведено екологічне обстеження території, на якій проектується будівництво Федорівського гірничо-збагачувального комбінату з виробництва концентратів, видобутку та обробки титано-апатитових руд.
Завдяки уродженці с. Стирти Пінчук Марії Андріївни, яка займає посаду директора силікатного Житомирського заводу в 2003 році було закладено фундамент Свято-Миколаївської української православної церкви будівництво якої закінчилося в 2006 році.
Уродженцями с. Стирти є директор інституту земельного упорядкування, академік Української академії с/г наук, професор, член-кореспондент академії наук м. Києва Л.Я. Новаківський, кандидат с/г наук Т.А. Терещенко, кандидат медичних наук А.Я Безпалюк та А.Й. Дрозд.: с. Федорівки професор Чернівецького університету В.В.Ничипорук. та багато інших вихідців із сільської ради досягай професійного успіху.
Ліквідатори аварії на ЧАЕС - О.Л.Зубрицький, О.В. Пернарівський, С.В. Леус.
Учасники бойових дій в Афганістані - О.В.Кухнюк, А.П. Капітанчук.


" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл


Подробнее Просмотров: 3507Раздел: Історія районів Житомирської області » Історія Черняхівського району Автор: ALEXКомментарии (0)

Другие новости по теме:

  • Село Троковичі Черняхівського району від післявоєнних років до сьогодення.
  • Села Федорівка, Малинівка Черняхівського району.
  • Село Зороків Черняхівського району.
  • Село Мокренщина Черняхівського району.
  • Село Велика Горбаша Черняхівського району.
  • Інформаційне повідомлення

    Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі в даній статті.

    Обмін посиланнями з сайтами міст україни