На першому, гостьовому поверсі Ганські і Жевуські мали колекцію кришталю і порце-ляни, а на другому, призначеному для членів родини, де також жив і Бальзак, в одному з приміщень розміщувалась бібліотека.

Усе ж таки, дещо з часів Евеліни й Оноре збереглося донині: і бальна зала (велика їдальня), і скромні кімнати пана француза (де зараз діє його музей), і флігелі з під-земними ходами. Усе завдяки аграрному технікуму, який розмістили тут після революції, чим запобігли плюндруванню пам'ятки. Звісно, подібний власник не міг не залишити слідів по собі: у великій їдальні обладнували актовий зал з рядами дерматинових крісел, а під барельєфною композицією «Жертвоприношення» спорудили новочас- ний вівтар - фанерну трибуну для промов. Проте, з іншого боку, в палаці зараз проводять широкомасштабний ремонт, і, можливо, технікум, як це і планували раніше, пере-ведуть деінде, а в старих залах і кімнатах облаштують культурно-мистецький центр. Аби потрапити до музею Бальзака на дру-гому поверсі, неодмінно попередньо зате-лефонуйте (04138) 9-56-23, бо з досвіду знаємо, що табличка з графіком роботи на музейних дверях зовсім не відповідає дій-сності. Якщо ж додзвонитись не вийде, то попросіть сторожа, котрий живе у правому від входу до палацу флігелі, аби він відчи-нив вам бодай бальну залу. її барельєфи на античні теми збережені в первісному вигляді. Сторож мешкає у правому флігелі, де з дореволюційних часів нічого не лишилось - тепер це типове сільське помешкання. Проте, якщо вам пощастить зустрітися з іншими працівниками музею, то попросіть їх відкрити старовинний підземний хід з флігелю до палацу. У ньому й сьогодні лякають іржаві залізні двері з віконечком за гратами - тут колись ув’язнювали непокірних селян.
Неодмінно треба прогулятись і верхів- нянським парком. Останній власник Верхівні, Адам Вітольд Жевуський, тримав у ньому оленів і кабанів, на яких доволі часто організовував полювання. Це був затятий мисливець. Він навіть мав щось на кшталт «мисливського полку», до якого вхо-дило кількасот лісників, одягнених у спеціальні мундири.?
У парку є гарна гробова каплиця Ганських-Жевуських, яку змалював Наполеон Орда під час своїх мандрівок Україною в 1870 році (оранжерея і мисливський павільйон не збереглись). Поруч з храмом - кам’яний міст з аркою. Місцеві кажуть, що на ньому е якісь «написи не нашою мовою», але крім новочасних, не завжди пристойних графіті ми нічого не знайшли. Можливо, вам пощастить більше? За містком нещодавно відновлена «бальзаківська криниця». Вода в ній доволі смачна.
Завдяки Бальзаку і тому, що маєток тут зберігся в первісному вигляді,

туристів в Верхівні доволі багато, але поки сюди не прокладуть нормальні дороги, їм доведеться страждати на вибоїнах ґрунтівок І бруківок. Якраз такою, ще дореволюційною бруківкою доведеться їхати і нам до Ружина. Правда, на щастя, вона тягнеться не більше двох з чотирнадцяти кілометрів, що доведеться здолати на шляху до районного центру.