Палац Терещенків міститься в самому центрі Андрушівки над ставом. Його першим власником був поляк за походженням, камергер російського двору Станіслав Бержинський. За його наказом палац побудували в другій половині XIX століття у стилі французького неоренесансу. Той же Микола Терещенко купив маєток разом з цукровим заводом (першим на Житомирщині (1843 р.) у синів Станіслава.
Зі старих часів у палаці збереглись мармурові сходи і ліплені позолочені стелі в деяких приміщеннях. Усе було пограбоване будьонівця- ми, штаб котрих містився тут у 1920 році. При відході червоні вояки збирались підірвати палац, але ан- друшівці вмовили їх дозволити роз-
містити в ньому школу. Вона і досі тут, а директор - якщо вам пощастить його поба-чити - залюбки особисто проведе екскурсію і покаже дивовижну ліпнину. Ще й повідає, що позолоту жодного разу не оновлювали, а вона і досі, як нова.
В Андрушівці маємо заслужений відпочинок на ніч. Готель стоїть на центральній площі.?
Двомісний номер у ньому коштує всього лиш сто гривень. Тут цілком пристойно. Цілодобово є гаряча вода.
Палацово-костьольний парад
Сьогодні можемо трошки розслабитись і поспати, адже усі вісім сіл, до яких маємо потрапити за день, розташовані близько одне від одного, тож не кваплячись, роблячи короткі пікніки, можемо все спокійно оглянути Лише БРОВКИ ПЕРШІ розташовані в іншому боці. Туди маємо їхати трасою на Ружин, і вже за 19 кілометрів у селі побачимо палац дядька згаданого Максима Рильського. Це ще один архітектурний привид, про який забули путівники і довідники. Доля палацу майже ідентична історії його побратима в Рогачах; тут донедавна була школа, потім її перевели в інше приміщення, і відтоді споруда швидкими темпами руйнується. Судячи з розібраної частини стіни з тильного боку будівлі, хтось за рахунок пам’ятки архітектури вирішив поповнити власні запаси цегли...
Згідно з Романом Афтаназі, палац був побудований у 1826 році Антоном Рильським, або його сином Діонісієм. Останній хоч і був двоюрідним братом Тадеуша Рильського (батька Максима), не хотів його знати, через те, що власник Романівки відрікся своїх польських коренів, ходив у вишиванці і розмовляв лише українською.
Нечисленні, збережені в архівах фото палацових кімнат свідчать, що тут колись був паркет, дубові двері та меблі в стилі Луї Філіпа. Стіни оздоблювали розписи. За згадками Антонія Урбанського, гостям Рильських показували шафу, вирізьблену в ґданському стилі Броніславом Рациборовським - батьком останньої власниці маєтку. Саме в неї народився тут Збіґнєв Сцибор-Рильський - пілот, а згодом партизан і провідник 50-го Полку піхоти Армії Крайової. Він також брав участь у Варшавському повстанні. Додамо, що по боках палацу стояли флігелі, з’єднані
з ним муром з колонами, їх знищили у 1918 році.