Вертаємо назад, на чуднівську трасу, і за вісім кілометрів повертаємо праворуч, по вказівнику на село Хімрич, через яке дістанемось до НОВОЇ ЧАРТОРИЇ Там і досі є палац, церква-усипальниця, парк і один з найбільших млинів України.
На під'їзді до Бердичева
- А ви знаєте, що фотографувати палац заборонено? - звертається до нас юнак, який побачивши, що ми збираємось знімкувати новочар- торийський маєток, під’їхав до нашої
машини на ровері. - Директор не дозволяє.
Проігнорувавши ці бздури - палац, парк і церква-усипальниця в Новій Чарториї офіційно є пам’ятками архітектури України, а отже доступні для огляду і фотографування - сміливо рушаємо через ажурну браму з гранітними колонами. У кінці алеї видніється біла будівля палацу, в якому тепер аграрний технікум. У вихідні тут нікого нема, і побачити резиденцію польських шляхтичів Прушинських з середини неможливо. Шкода, адже на другому поверсі зберігся чудовий вітраж, який представляє сцену з античної міфології, а у вестибюлі - високомистецькі сходи з чудернацьким драконом і мармуровий камін.

Архітектура палацу доволі еклектична. Схо-же, що первісно, за Прушинських, він був повністю побудований в неоренесансовому стилі, а коли, згодом, потрапив до рук ново-го власника - генерала Оржевського - набув рис, характерних для модерну. Тим не менше, споруда виглядає цілісною, і ство-рює приємне враження.

Палац стоїть посеред чудового парку, одна з родзинок якого - штучний острівець-гірка. До нього веде симпатичний маленький міс-ток, перекинутий через канал. Раніше там стояла альтанка, в тіні якої, можливо, від-почивав художник Михаїл Нестеров, автор частини фресок київського Володимирського собору. За переказами, саме він розписав родову усипальню Оржевських, яку видно з_ будь-якої точки парку. Чесно кажучи, її фрески не вражають. Може художник був не в гуморі, коли працював в Новій Чарториї?.. Залишаючи село, на шляху до Любара, обов'язково треба зробити зупинку біля гігантського млина над Случчю. Його спору-дили в 1870 році, і на той час він вважався чи не найбільшим млином на півдні імперії. Ще б пак! За рік тут вироблялось до 500 тисяч пудів борошна різних Гатунків. Млин діє і сьогодні, але вже як електростанція.