Руїна.
Під час війни в околицях Бердичева, який був розташований на головному шляху руху військ, неодноразово бував Богдан Хмельницький. Тому існує легенда, згідно з якою назва Богданівська лісу в Бердичівському районі походить від розташованої в той час там ставки гетьмана.
Війна вражала Бердичівський район і в наступні роки. У серпні 1659 р. під Слободищем стояв з військами гетьман Юрій Хмельницький, звідси Юрій надіслав полякам листа з проханням укласти мирну угоду, а до 1663 р. Бердичів був сотенним містом козацької держави, де перебувала козацька залога.
Під час війни Бердичів і околиці сильно постраждали, в 1648 році Кривоніс перебив в місті всю шляхту і єврейське населення, а історичні документи за 1654 рік свідчать про повне запустіння міста.

Дуже важким часом відзначилася друга половина ХVІІ ст., Відома в історії як "Руїни". Часті спустошливі набіги татар та особливо кримська орда на чолі з Казі-Гіреєм по дорозі з Кам’янця до Фастова спалила Бердичів і зробила те, що побачив літописець С. Величко: "...видел многие грады и замки безлюдные и пустые; валы, негдись трудами людзскими аки холмы и горы высыпаные, и тилько звирем диким прибежищем и водворением сущии. Муры нельзя, яко то: в Челганом, в Константинове, в Бердичеве, в Збараже., что тилько на пути нам в походе войсковом лучилися, видел едни малолюдные, другие весьма пустые, разваленные, к земле прилинувшие, заплесневелые, непотребным былием заросшие, и тилько гнездящих у себя змиев и разных гадов и червей содержащие".

На той час в Бердичеві залишилося лише шість "димил", в Слободище чотири, а Солотвин зовсім запустів, навіть від греблі та млина лише місце лишилося. Більшість населення перебралася на лівобережну Україну.
Більше століття Бердичів лихоманило: одна війна змінювалася іншою. Стабілізація життя в місті почалася лише після придушення повстання гайдамаків.
http://ukrainainkognita.org.ua/Rus/Gorod/Berdychiv_rus/kliashtor_rus.htm