Перша світова війна 1914 - 1917 років принесла жителям села великі страждання. Багато чоловіків загинули на фронті, частина повернулася до своїх домівок каліками. Жіноцтву села припала нелегка доля, вони активніше почали залучатись до громадської діяльності. За три роки Громадянської війни з 1917 по 1920 роки на Черняхівщині воювали австро-німецькі вій¬ська, війська польських інтервентів, війська Центральної Ради.
17 червня 1920 року на нашу територію вступила Перша кінна армія С.М. Будьонного. Тільки після цього було встановлено мир і радянську владу.
12 квітня 1921 року відбулися загальні збори громадян с. Андріївка, на яких були присутні 120 чоловіків і 18 жінок із загальної кількості 200 чоловіків і 182 жінки.
Слухали на зборах волосних інструкторів Кокошинського і Власика про вибори і значення Рад, про Земельний закон, про 5 Всеукраїнський з'їзд, а також про здачу зброї військового зразка.
На зборах постановили обрати 4 члени в сільраду: Бездітко Андрія, Будника Арсенія, Ореховського Якова, Мосієнко Дем'яна, кандидатами: Ковальчука Романа, Місяця Олександра.
В цей же день аналогічні збори громадян відбулись серед жителів сіл Андріїво-Німецьке і Комарівка, на яких було присутніми 100 чоловіків і 5 жінок із загальної кількості 362 чол. На зборах було обрано Яновича Василя, Неймана Юліуса Едуардовича, Кліє Юліу та Роберта Зельферта, кандидатами Альфа Юліса та Керен Даніта. Головою виконкому був обраний Зейферт Ро¬берт Якович.
У березні 1922 року у Бежівській волості було проведено тиждень допомоги голодуючим Поволжжя, під час якого жителі села Андріївка зібрали 30 пудів 20 фунтів збіжжя, селяни ко¬лонії Андріїв відповідно 7 пудів 20 фунтів збіжжя. .
У травні 1923 року в Андріїві-Українському і Андріїві-Німецькому було зареєстровано громаду (ЕПО), де зазначено : «в Андріїві укр. 195 дворів, в них 1053 їдців з загальною площею землі 997,02 га. Андріїво нім. - 116 дворів, в них 618 їдців та 827, 10 га землі.»
12 серпня 1923 року активістами КНС було прийнято рішення про експропріацію госпо¬дарських будівель і сільгоспінвентаря у кулаків села на користь членів КНС, для побудови хати-читальні та для будівництва прокатної станції.
Список куркулів складався із 48 чоловіків, у яких із гуманними цілями, щоб повністю не розвалити господарства, було експропрійовано по 1: сараї, клуні, хата, молотарки, борони, со-ломорізки, млинки, віялки, жатки, сепаратори, плуги, вози.
У вересні 1924 року в с. Андріїв проведено збори членів КНС про землеустрій, колекти-візацію сільського господарства, стягнення єдиного податку та ліквідацію неписьменності.
5 жовтня 1924 року було проведено збори членів КНС с. Андріївка колонія, на яких підняли питання про оздоровлення організації шляхом самочистки, і внаслідок чого було виключено 11 членів. Також слухались питання про вступ членів в хату-читальню, про обов'язкове відвіду¬вання школи дітьми членів КНС, про висаджування дерев.
Аналогічні збори відбулися 14 жовтня 1924 року в с. Андріїво-Українське, де на повістку денну було винесено питання «Про обов'язкову посилку дітей незаможників до школи».
В 1924 році у 3-х класній школі (побудованій у 1921 році) навчав дітей Ганис Решпольд Фридрихов, який вів заняття на німецькій та російській мовах. Мав тижневе навантаження від 36 до 42 годин. Крім школи він займався лікбезом. Оплата праці становила 198 крб. у місяць. Заняття у школі на той час розпочинались з 15 грудня.
28 травня 1926 року на засіданні Черняхівського РКНС слухали голову Андріївського КНС Демедюка, на якому ухвалили:
«1. Зробити план праці. Проводити засідання президії КНС. Прийняття середняків до КНС. Збір членських внесків. Втягування жінок до КНС.»
Газета «Радянська Волинь» від 7 липня 1929 року надрукувала статтю про голову сільради с. Андріївка Данилюка, колишнього фельдфебеля, «петлюрівського прихвосня, куркуля», який став на перешкоді справі колективізації. Він надумав привласнити собі колишній гарний помі¬щицький сад площею 4,50 десятин, який був розділений серед громадян.
Ця ж газета від 11 квітня 1930 року писала про здобутки Андріївських колгоспників, які на цю пору вже висіяли 10 пудів конюшини та 120 пудів вівса. Крім того, цю роботу зроблено за допомогою 5-ти пар коней, а в поодиноких громадян біля 30 коней, а роботи зроблено утричі менше. У 1930 році працювало Андріївське торф'яне товариство «Паливо».


Районна газета «Комунар Черняхівщини» від 22 грудня 1930 року відзначила стахановок колгоспу ім. Сталіна с. Андріїво-Українське Пінчук Ольгу, Мельниченко Ганну, Мельниченко Лізавету, Ольховик О.Н., які на тіпанні льону виконували норми на 120 - 130%.
В цій же газеті вміщено фото Михальчук Антоніни Олександрівни, стахановки колгоспу ім. Сталіна, кандидата в депутати районної ради. Треба зазначити, що на наших землях крім кол¬госпу ім. Сталіна діяло ще два колгоспи: ім. Комінтерну та ім. Чкалова.
В 1932-33 роках в с. Андріїво-Українське голод захопив велику кількість жителів. 92 чо¬ловіки від нього померло, в тому числі 8 дітей. Не обминули андріївців і репресії. У 1932 році 6 чол. було репресовано. Але переживши всі злидні люди почали покращувати своє життя. Коли у 1935 році 105 сімей було безкорівних, то у 1936 році вже не було жодної сім'ї, яка не мала ко¬рови. Сім'я колгоспника Столяренка Олександра, яка за 10 місяців 1936 року виробила 868 тру¬доднів, одержала 156 пудів хліба, 156 пудів картоплі, 651 крб. грішми. А стахановка Столяренко (Бездітко) Єва виростила по 36 цнт. пшениці з га.
Газета «Комунар Черняхівщини» від 10 квітня 1939 року зазначила, що три бригади кол¬госпу ім. Сталіна сіють по діловому. Бригада Бездітка Юхима засіяла 32 га, а Мельниченка Івана - 20 га. Вчителі і комсомольці не стоять осторонь - читають газети, випускають полівки.
Широкими темпами розвивалось сільське господарство. Кожен із колгоспів мав ферму ве-ликої рогатої худоби, свиней, овець, пташники, пасіки. Селяни вирощували пшеницю, жито, ячмінь, овес, картоплю, буряк, хміль, льон.
Колгоспне селянство вийшло на шлях покращення свого життя. В артілі ім. Чкалова с. Ан-дріївка грошова вартість кожного трудодня становила 2 крб. 10 коп., а взагалі колгоспники одер-жували на трудодень по 3 кг хліба і по 1 ,8 крб. грошима.
Перед війною в селі була школа, клуб, бібліотека, репродуктор.
В колгоспі ім. Сталіна (організовано у 1929 році) налічувалось 160 домогосподарств, чле¬нів колгоспу 504 чол. Колгосп мав землі - 1001 га, в тому числі орної - 667 га, сінокосів - 100 га, іншої - 234 га. Посівна площа під урожай 1941 року становила: пшениці - 110 га, ячменю - 70 га, вівса 87 га, рапсу 10 га, гречки 14 га, проса - 3 га, гороху - 12 га, віки - 19 га, кормових буряків - 5 га, льону - 30 га, коксогізу - 5 га, картоплі - 32 га, конюшини 82 га, чистого пару -82 га.
Колгосп мав 2 комори, 3 клуні, 2 конюшні, 1 корівник, кузню, 2 хати, 2 свинарники, хме-лесушку, льоносушку, гараж, тіпальний пункт, 11 га хмільників, 1 курятник, 1 телятник, 3 га саду.
Також в колгоспі були 1 автомобіль (3-х тонка), 37 возів, 45 саней, 39 плугів, 45 металевих борін, 24 дерев'яні борони, 7 культиваторів, 4 жниварки, 3 сінокосарки, 5 кінних граблів, 3 кінні барабани, 1 машина Антипова, 22-х сильний двигун, льономятка, пожежна машина.
Колгосп також у господарстві мав 3 жеребці, 92 коней, 52 лошати, 2 племінні бугаї, 45 корів, 48 голів молодняка ВРХ, 24 воли, 81 вівцю, 20 свиноматок, 2 хряки, 158 свиней, 15 бджолосімей та багато інших матеріальних цінностей, а також насіннєвий і фуражний фонди.
Як приклад, треба відмітити, що робітники колгоспу ім. Сталіна в 1940 році зібрали 1 300 ц жита, 1 540 ц пшениці, ячменю - 1 500 ц, вівса - 1 121ц, рапсу - 110 ц, гречки -700 ц, проса -30 ц, гороху - 162 ц, зерна віки - 133 ц, льону -210 ц, картоплі - 2 400 ц, конюшини - 40 ц. Достатньо також було заготовлено соломи, полови, лужного сіна та конюшини.
Колгосп ім. Комінтерну, який був організований у 1931 році, і в який входило 150 госпо-дарств і налічувалося 670 колгоспників, мав навіть кращі результати. Колгоспу в довічне ко-ристування передано 1 152 га землі, в тому числі орної - 850 га, сінокосів - 250 га, іншого призначення - 82 га.
В 1941 році посівна площа колгоспу становила 732 га, в тому числі житом було засіяно 210 га, пшеницею - 105 га, ячменем - 100 га, вівсом 75 га, просом — 10 га, гречкою - 10 га, горо¬хом - 15 га, льоном - 10 га, рипієм - 8 га, кормовим буряком - 5 га, картоплею - 45 га, вікою -17 га, конюшиною - 12 га.
Господарство складалось із 2 корівників, 10 клунь, 2 свинарників, свинокухні, гаража, кузні, млина, 7 гуртожитків, контори, льоносушки, молочного пункту, 2 комор, 12 га хмельниці, хме-лесушки, 1,5 га кісточкового фруктового саду.
В колгоспі також було дві автомашини ГАС-АА та ЗІС, 100 плугів, 60 комплектів борін, 40 культиваторів, 15 кінних 1 2-рядних сівалок, 12 жаток, 7 сінокосарок, 9 кінних грабель, 15 вія¬лок № 5, 14 млинків, 70 возів, 140 саней.
В колгоспі налічувалось 156 коней та 60 лошат, 3 племінні бугаї, 32 корови, 4 воли, 3 кнури, 137 голів поросят, 140 овець, 500 курей та 170 бджолосімей.
Насіннєвий та фуражний фонди складали: жита -315 ц, пшениці - 150 ц, ячменю - 150 ц, вівса — 1 105 ц, проса —4 ц, гречки -15 ц, гороху -21 ц, віки -25 ц, льону -15 ц, рипію -2 ц, конюшини -15 ц, картоплі - 900 ц, фуражного вівса - 130 ц, лужного сіна - 1 500 ц, ярової соломи - 1 300 ц.
В коморі зберігалось 12 ц житньої муки та 28 ц пшеничної, 85 кг меду, 560 м дощок та 20 т мінеральних добрив. В 1940 році колгоспники зібрали 1 890 ц жита, 1 260 ц пшениці, 1 260 ц ячменю, 750 ц вівса, 20 ц проса, 50 ц насіння льону, 170 ц гороху, 200 ц віки, 50 ц гречки, 40 ц рипію, 1 250 ц кормового буряку, 6 750 ц картоплі, 96 ц хмелю та 51 ц меду.
Крім цього всього колгосп мав доходи від підсобних господарств:
Від автотранспорту -50 000 крб.
Від млина- 10 000 крб.
Від кузні і столярної майстерні - 5 000 крб.
Літо 1941 року ніколи не зникне з пам'яті тих, хто в цей рік жив і працював в Андріївці. В садах наливалися яблука, вишні, сливи. Під сонцем блистіли води ставків, тихо дзюрчали між левад і верб річки і річечки.
Дуже добре, хоч не дуже заможно жили наші люди. Раділи своєму життю, справляли ве¬сілля, хрестини, родини. Будували житло, з піднятим настроєм ходили на роботу в колективне господарство. І літо 1941 року, що почалося, обіцяло багату осінь, вселяло в колгоспників надії на достаток, радість і щастя.
І всі ці надії було перекреслено рано вранці 22 червня і 941 року. Війна почалася раптово, негадано, хоч про неї багато говорили, але сподівалися, що радянське керівництво, в особі Й.В. Сталіна, зробить усе можливе, щоб відвернути біду.
Але 12 липня цього ж року перші бомби розірвалися в Андріївці-Німецькій, що призвело до руйнації і пожежі будівель кооперативу. А 14 липня німецькі окупанти ступили на землі колго¬спу ім. Сталіна, розграбували колгоспну комору і в селі наступив окупаційний режим.
В перші дні війни Президія Верховної Ради СРСР оголосила мобілізацію військовозо-бов'язаних 1905 - 1918 років народження. Багато наших односельчан порвали із своїм мирним життям, зі своїми сім'ями і пішли боронити Батьківщину, свій рідний край. Жителі Андріївки з перших днів зрозуміли, що таке окупація і що таке «Новий порядок» - це розстріли, вішання, ґвалтування, гоніння за молоддю, щоб відправити в німецьке рабство. Особливою жорстокі¬стю вирізнялись гітлерівські посіпаки - поліцаї.
Довго мусив переховуватися від них наш земляк, радянський активіст, Ілля Бардалей, батько сімох дітей, але був висліджений поліцаями і розстріляний.
За інформацією голови Андріївського сільвиконкому від 8 травня 1945 року, в 1942 році із села Андріївка було відправлено в рабство більше 30 чоловік. Нам відомий також факт, що фа¬шисти відправили у неволю жителів села німецької національності. Зокрема, Ольга Вебер - комсомолка, активістка стаханівського руху, в 1942 році була вивезена 16-літньою дівчиною.
Після війни Ольга Вебер залишилась в Німеччині. Відбудовувала країну після воєнної роз-рухи, працювала перекладачем, виховувала дітей. У 90-х роках приїздила в Андріївку, в місця свого дитинства та юності. В Німеччині колишніми колоністами видана книга-спогади про с. Андріївку.
У вересні 1941 року виникла Черняхівська підпільна комсомольська організація, яку очо¬лив колишній член райкому ВЛКСМ Войтенко Олександр Леонтійович.
Зв'язок із цією організацією підтримував і наш земляк Буднік Валентин Юхимович - май-бутній директор школи . Він розгорнув активну роботу серед населення, доносячи правду до людей про події на фронті.
887 днів і ночей томилась Черняхівщина у фашистській окупації. Місцевим жителям припи-сувалось німецькими наказами більше двох не збиратися. За порушення - розстріл. Здати по¬трібно було німцям весь теплий одяг. За порушення - розстріл. За саботаж відправки молоді в Німеччину - розстріл або концтабір. Вбивство німецького солдата каралось смертю 10-12 чо¬ловік відповідної місцевості.
За переховування радянського воїна, партизана чи єврея - смерть для всієї сім'ї. За неви¬хід на роботу - покарання старостою села. За зрив щоденної поставки молока, картоплі, яєць, м'яса чи несплата якогось податку - також покарання. І це були не гасла, а саме життя. Людей поголовно обкладали натуральними і грошовими податками. Абсолютно всі школи були закриті, в них розмістили німецькі гарнізони.
В дівоцьких кар'єрах, біля новосілківського кладовища, у дворі колишнього гестапо (пізніше - кінотеатр), в районі сільгосптехніки (МТС) та в інших місцях було знищено тисячі не¬винних людей: чоловіків, жінок, дітей, військовополонених.
У квітні 1973 року в Черняхові відбувся суд над чотирма німецько-фашистськими посіпаками поліцаями, які знущались над мирними жителями, брали участь у розстрілах і були засуджені до смертної кари.
30 травня 1945 року Черняхівською районною комісією в складі: секретаря РК КП(б)У Данькова М.П., голови райради Нестерчука В., начальника райвідділу НКВС Попона, зав. райвідділом освіти Ткача та секретаря виконкому Бовсунівської сільської раді було складено акт про не. що за час тимчасової окупації району, за даними свідків:
розстріляно - 835 чоловік;
повішено - 1 людина;
померло від знущань і допитів - 13 чол.; загинуло від бомб і снарядів - 31 чол.;
загинуло військовополонених 68 чол.;
вигнано в німецьке рабство (за словами) - 834 чол.;
вигнано в німецьке рабство за списками 1811 чол.;
притягалось до арештів і допитів - 108 чол.
Колишні колгоспи німці спочатку перетворили в общинні господарства, на чолі яких по-ставили своїх ставленників. Все, що там вироблялось, вивозилось у Німеччину. Селянам ніхто ніякої оплати не робив. Всі працювали під страхом смерті. А в 1943 році, коли фашисти з гос¬подарств вивезли все до останнього теляти, вони знищили громадські будівлі нажиті колгосп¬никами до війни, а землю розділили серед селян з метою «збільшення врожайності і продуктивності праці». Але селянин все вирощене на землі повинен був здати окупаційній владі. За всі труди влада видавала 200 г борошна на душу у день. Таким чином, наш місцевий селянин став німецьким рабом на своїй рідній землі. Вся сільськогосподарська техніка і рема¬нент були знищені, і селянам на полях прийшлось працювати кіньми, коровами, вручну: ко¬сами, ціпами. Коли хочеш жити, то повинен працювати старанно і ефективно. За маленьку провину покарання - нагайками, палицями, різками.
На осінь 1943 року, під час наближення фронту фашисти забирали все: коней, корів, телят, поросят, курей, гусей та інше. Знищили майже всі бджолосім'ї.
24 березня 1944 року, комісія в складі голови колгоспу ім. Сталіна Жилуна Михайла Ми-колайовича, рахівника Кирийчука Миколи Петровича, голови сільради Євхимчука Андрія Га-поновича та двох колгоспників Тищенко Василя Микитовича і Столяренко Василя Олександровича склали акт про збитки нанесені німецько - фашиськими окупантами і їх посі¬паками в селі Андріїво-Українське Черняхівського району.
В цьому акті зазначено, що від грабунку, мародерства і руйнувань колгосп потерпів на¬ступні збитки:
1. Зруйновано і знищено побудов і споруд (за відновлювальною ціною) на суму 477 735 крб.
2. Розкрадено й знищено сільгоспінвентаря - 72 927 крб.
3. Розкрадено, знищено і загинуло від воєнних подій посівів і врожаю 6 526 крб.
4. Знищені сади і хміль -375 917 крб.
5. Розкрадено, знищено й загинуло тварин і птиці - 684 565 крб.
6. Недоодержано доходів через припинення й скорочення діяльності колгоспу -3578 620 крб.
Вказані вище збиток і втрата виражаються в сумі 7 020 039 крб.
В цей же день, комісія в складі голови колгоспу ім. Сталіна Собченко Якова Івановича, чле-нів комісії Горбалюка Д.І., Сушко A.A. та двох колгоспників Воробея Т.К. і Литвиненко П.Г. склали аналогічний акт про збитки нанесені війною в період окупації в с. Андріїво-Німецьке Черняхівського району.
В цьому акті зазначено, що 12 липня 1941 року фашисти провели повітряне бомбардування, як наслідок знищено будівлю кооперативу.
В 1943 році німці, відступаючи, спалили громадські будівлі колгоспу.
Загальні розміри збитків нанесені колгоспу становлять 6 705 610 крб.
Ось такий результат нового окупаційного режиму 1941 -1943 років.
Черняхівщина чекала визволення воїнами Радянської армії.
Воїни 60-ї армії під командуванням Д.І. Черняховського 12 листопада 1943 року в складі 121 стрілецької дивізії, 75 гвардійської стр. дивізії, 141 стр. дивізії та інших військових пі¬дрозділів звільнили Черняхівський район від гітлерівців. Але на Житомирському напрямку фа¬шисти сконцентрували 15 свіжих повнокомплектних дивізій, в тому числі 7 танкових для наступу на Київ. 19 листопада німці з боями увірвалися в Черняхів, Андріївку. В ніч з 29 на 30 листопада воїни 121 та 141 стр. дивізій у нічному бою знову звільнили Черняхів. Ворога зупи¬нили, але німці не покидали надії зібрати танковий кулак і продовжити наступ на Дніпро. В ніч на б грудня фашисти увірвались в с. Андріївку, а вранці, прорвавши оборону радянських військ, стали швидко рухатись в сторону Жадьок. 6 та 7 грудня жорстокі бої велися в районі Черняхова. І тільки вночі наші бійці вирвались з оточення і через Андріївку та Стирти з боями змушені були відступати в сторону Малина. Йшли жорстокі бої. Тільки 7 грудня північно-східніше Чер¬няхова було підбито і знищено 84 ворожі танки. 8 грудня - 75 танків, 9 грудня - 92 танки. Ось вам і аналогія Курської битви. Загалом на Черняхівщині в першій декаді грудня було підбито 251 танк.
24 грудня радянські війська відновили свій наступ з так званого «Рубежа мужності ».
Війська 15 стр. корпусу генерал-майора Людникова І.І., взаємодіючи з танкістами генерал-лейтенанта Кравченко А.Г., 29 грудня 1943 року остаточно і безповоротно визволили територію нашого району.
Під час визволення нашого села в кровопролитних боях загинув 231 радянський воїн. їх було поховано в двох братських могилах на території села.
В роки Великої Вітчизняної війни на захист Вітчизни було мобілізовано 165 андріївців, 69 „ із них загинули та пропали безвісті. Пам'ять про них навічно збережеться в наших серцях. Особливо хочеться відзначити наших героїв-земляків, які нагороджені бойовими орденами та медалями:
Протасевич Василь Юхимович - два ордени Слави.
Мартинюк Василь Якович - вихованець колонії Макаренка, нагороджений двома орденами Червоної зірки.



" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл