Андріївка в післявоєнний період


Новий 1944 рік андріївці зустріли визволеними і вільними. Одразу приступили до віднов-лення колективних господарств, житлових приміщень колгоспників.
Кожне господарство зобов'язалось побудувати конюшню, корівник, свинарник та інші вкрай необхідні приміщення, відновити хмелеплантації, забезпечити відтворення тваринництва, а також подбати про насіннєвий матеріал зернових та круп'яних культур, коренеплодів.
Слід відмітити, що в колгоспах не вистачало тяглової сили, тому на роботах використову¬вали корів колгоспників.
Війна продовжувалась, тому на трудовому фронті в основному були залучені жінки та діти, які після навчання в школі водили в ярмі корів, прикопували ячмінь, під заступ садили кар¬топлю.
Такі роботи завжди супроводжувались небезпекою, через наявність на полях великої кіль¬кості вибухонебезпечних предметів.
На вагомий врожай надій було не багато, через брак органіки, якісного насіннєвого мате-ріалу, відсутність землеобробних механізмів.
Першим післявоєнним головою колгоспу ім. Сталіна був Жилун Михайло Миколайович, колгоспу ім. Комінтерну - Собченко Яків Іванович, пізніше - Протасевич Василь Юхимович.
Люди трудились самовіддано і на Велику Перемогу, і після війни на відбудові народного господарства.
Якщо побудувати порівняльну таблицю врожайності зернових (цнт. з га), то помітний знач¬ний ріст врожайності:
Культура 1946 рік 1950 рік
Жито 5,5 9,5
Озима пшениця 4,0 10,5
Ячмінь 6,7 7,2
Валовий збір зернових збільшився на 3,2 ц/га. ,
До 1950 року значно збільшилось поголів'я великої рогатої худоби, свиней, птиці. Колго¬спи поступово забезпечувались механізмами та інвентарем.
В селі відновила роботу семирічна школа, яку очолювала Буднік Марія Миколаївна - перша піонервожата району. Був перенесений у центр села сільський клуб, який до цього стояв на кол¬госпному дворі.
Життя почало налагоджуватись, повернулись після війни переможці, правда не всі, яким довго відпочивати не довелось. Відлуння окупації та жорстоких боїв відчувалось на кожному кроці.
13 серпня 1946 року село Андріїво-Німецьке було перейменовано в село Андріївка. На по¬чатку 50-х років місцеве господарство очолив вмілий господарник, відмінний організатор сіль¬ськогосподарського виробництва Ковальчук Степан Іванович.
В 1953 році колгосп отримав нову назву «За Урожай».
Трохи пізніше колгосп «За Урожай» розформували, і його землі об'єднали із Черняхівським науково-дослідним господарством Житомирського сільськогосподарського інституту. Керую¬чим цим відділенням був Порожній Іван Нестерович.
У 1959-60 роках двори селян і господарський двір колгоспу були електрифіковані від міс¬цевої електростанції. Струм подавали тільки до 12 години ночі. А в 1961 році андріївці були під¬ключені до районної електромережі.
В другій половині 60-х років на андріївських землях був створений радгосп «Андріївсь¬кий», який очолив Черчик Микола Кирилович. Під його опікою, в центрі села, в 1968 році під¬нявся перший двоповерховий чотирьохквартирний будинок для спеціалістів. Микола Кирилович пізніше працював проректором Житомирського сільгоспінституту, але не поривав зв'язок із нашими земляками.
У 1968 році директором радгоспу призначили Поліщука Степана Федоровича, при якому було збудовано ще два сучасні капітальні зерносховища та автотракторну майстерню, куди був перенесений весь машинотракторний парк. Таким чином, поліпшились виробничі умови ро¬боти механізаторів. Майстерня вміщувала кузню, 2 токарних верстати, 1 розточувальний, газоелектрозварювальний цех, акумуляторну. Майстерня опалювалась та мала кранбалку.
На початку сімдесятих років господарство очолив Васянович Володимир Петрович, при якому було побудовано капітальне овочесховище, 4-х рядний корівник, зданий в експлуатацію будинок культури на 325 місць, контора радгоспу, їдальня, 2 житлових будинки, котельня, яка опалювала контору, приміщення сільради, будинок культури та школу.
Степан Федорович був дійсно добрим керівником і вмілим організатором. Крім капіталь¬ного будівництва, господарство досягло значних успіхів у вирощуванні зернових культур, кор¬мових та його насіння, зросли прирости живої ваги ВРХ та надої.
Мазко Василь Володимирович прийняв добре організоване господарство. Для робітників та спеціалістів побудував 4-х квартирний двоповерховий будинок біля контори радгоспу, роз¬почав будівництво 4-х рядного корівника.
Задерій Олег Іванович також проявив себе як будівничий. В його заслугу можна поставити закінчення будівництва корівника, оснащеного апаратурою машинного доїння, холодильними ємкостями для зберігання молока. Олег Іванович закінчив будівництво гноєсховища, побудував лазню. При його активній участі була підсипана вулиця Чапаєва, підбита підвісна стеля у Бу¬динку культури, фасад цієї споруди був облицьований плиткою, відбулося перезахоронення за¬гиблих воїнів у братську могилу.
Близько 10 років директором радгоспу був Редчиць Андрій Тимофійович. За час його ро¬боти було побудовано приміщення магазину на два торгівельні зали, столярної майстерні, складу запчастин, ангарів для комбайнів, пилорами, піднавісів для зерна, кормодробильного цеху, артезіанської свердловини, реконструкції свинарника, конюшні, будівництво прохідної огорожі на тракторному парку, реконструкції централізованого опалення. На тракторному парку для механізаторів була створена кімната відпочинку, сауна, магазин, баня, придбано 5 житло¬вих будинків, на фермі - кімната тваринника з кольоровим телевізором. При сприянні Андрія Тимофійовича була пущена в дію і сільська баня, проведений ремонт будинку культури, при¬дбана нова кіноустановка, запрацював дитячий садок, радгоспна їдальня.
Андрій Тимофійович був активним депутатом і членом виконкому Андріївської сільської ради, завжди йшов на зустріч в питаннях благоустрою села, чи то ремонт вулиць, чи то озеле¬нення, чи то прибирання кладовища.
Звичайно, одній людині стільки зробити неможливо, а командою можна. В його команді були: Овсієнко Віктор Федорович - головний агроном; Коростильов Валерій Михайлович - го¬ловний інженер; Пінчук Андрій Феофанович, Матвійчик Валентина Степанівна - головні бух¬галтери; Тужицька Галина Миколаївна - головний економіст; Бездітко Майя Кирилівна - завфермою; Сергійчук Роман Григорович - виконроб; Жидецький Микола Петрович - сіль¬ський голова; Кирийчук Людмила Іванівна - секретар сільської ради.
На той час господарство мало 1460га орної землі, 350га пасовищ, 160га луків, 10 га лісу. На орних землях робітники вирощували жито, озиму пшеницю, ячмінь, овес, кукурудзу на силос.
Радгосп спеціалізувався на вирощуванні насінників кормових буряків, капусти, багаторіч¬них трав, щавлю, редьки. Господарство практично виключило ручну працю у виробництві. На фермі - машинне доїння, гноєтранспортери, механізована роздача кормів.
На полях працювало 27 тракторів різної потужності і спеціального призначення. За ними було закріплено багато різних причіпних пристроїв. В обмолоті зернових були задіяні 13 ком¬байнів і жаток. Обслуговувало господарство 27 автомобілів різного призначення. Зернотік був оснащений 3-ма потужними печами, вібросепараторними машинами, протруювачем, зернопо¬грузчиками.
Були періоди, коли в місцевому радгоспі на фермах було 1 365 голів ВРХ, в тому числі 486 корів. Від корови надоювали по 2 562 л молока.
8 особистому користуванні робітників радгоспу було 10 автомобілів, 22 мотоцикли, прак¬тично кожна сім'я мала телевізор, холодильник, іншу побутову техніку. За трудові успіхи у роз¬витку сільського господарства 82 жителі села Андріївка нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу. Особливо хочеться відзначити доярок радгоспу Бездітко Ольгу Кирилівну, Місяць Ольгу Юхимівну, Дьохтяренко Марію Гордіївну, Безпалюк Ольгу Вікторівну, відгодівника Кирийчука Миколу Феофановича, механізаторів - Свірчевського Миколу Миколайовича, Тищенко Анатолія Арсентійовича, Бардалея Анатолія Ілліча, водія Місяця Олександра Дми¬тровича.
9 липня 1960 року відбулося об'єднання сіл Андріїво-Українське і Андріївка в село Ан¬дріївка.
В 1952 році Андріївську 7-річну школу реорганізовують у 8-річну і об'єднують її із почат¬ковою школою, яка діяла в селі Андріївка (колонія). Директором школи стає Буднік Валентин Юхимович, який власними зусиллями домагається добудови чотирьох класних кімнат та мето¬дичного кабінету. З 1967 року школа стає середньою з 10-річним періодом навчання. В цей же період був придбаний автомобіль і побудований гараж, господарські будівлі, відкрита шкільна їдальня. За значний внесок в розвиток народної освіти, Буднику В.Ю. присвоєно звання «За¬служений працівник культури».
Такого ж звання був удостоєний наш земляк Місяць Василь Олександрович, який у 1959 році очолив експедицію Житомирського краєзнавчого музею, яка виявила на лівому березі річки Свинолужки, біля села Городище, залишки ранньопалеолітичної стоянки, якій понад 100 тис. років. Він довгий час працював директором Житомирського краєзнавчого музею, є патріархом археології та краєзнавства нашого краю, учасником багатьох археологічних експедицій.
Для кращої роботи теле та радіоприймачів у 1967 році на території села був побудований телеретранслятор висотою 196 метрів. На протязі 30 років очолював колектив станції інженер-зв'язківець Міленін Лев Сергійович.
В 1977 році директором школи призначають Усатого В'ячеслава Дмитровича, при якому господарським способом було побудовано приміщення для шкільної бібліотеки та піонерська кімната, гараж для навчального трактора. На той час у школі було введено виробниче навчання, де учні-випускники могли отримати посвідчення тракториста. На разі Усатий В.Д. працює ви¬кладачем у Житомирському державному педагогічному університеті.
У 80-х роках педагогічний колектив очолює Федір Дорофійович Легенчук, досвідчений пе¬дагог і вмілий господарник. За його активної участі був перекритий дах на двох приміщеннях школи, заасфальтовано двір, висаджений молодий сад, встановлено огорожу, побудовано ком¬біновану майстерню для трудового навчання. У 1986 році розширено і обладнано нестандарт¬ним обладнанням пришкільний спортивний майданчик, висаджено навколо школи липи, закуплено шкільні меблі, і що важливо, для забезпечення теплового режиму в школі була по¬будована автономна котельня, працювала їдальня.
На той час, майже кожний навчальний кабінет мав телевізор, інші технічні засоби навчання. Шкільна бібліотека була забезпечена підручниками, художньою та методичною літературою, розширювалася спортивна база школи.
Правою рукою директора була завуч школи - Супрунчук Валентина Антонівна, весь педа¬гогічний колектив та технічний персонал школи.
11 років педагогічний колектив Андріївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів очо¬лювала Прищепа Надія Никанорівна. В непростих умовах їй і педагогічному колективу вда¬лося зберегти матеріально-навчальну базу школи, готовити приміщення до нового навчального року. Без належного фінансування дотримуватись світлового і теплового режиму. За цей не¬простий період 6 випускників нашої школи були нагороджені золотими і срібними медалями «За успіхи у навчанні».
Декілька поколінь андріївців завдячують за путівку в життя ветеранам педагогічної ниви - Заворотнюк Надії Іванівні, Виговському Ростиславу Васильовичу, Супрунчук Валентині Ан¬тонівні. Більше 25 років працюють Жидецький Микола Петрович, Жидецька Ганна Петрівна, Скалозуб Валентина Володимирівна, Дика Марія Василівна.
Батьки та учні завдячують сімейній династії технічного персоналу Смець Ользі Климівні, Іващук Аллі Яківні, Іващуку Віктору Костянтиновичу за їх, на перший погляд, непомітну, але дуже важливу роботу. Школу можна вважати своєрідною «кузнею кадрів».
Вона дала путівку в життя багатьом інженерам, лікарям, вчителям, агрономам, військовим, людям робітничих професій. Серед них: заслужений будівельник України, депутат Верховної Ради України Пінчук Іван Феофанович; військовий радник в Ефіопії полковник Мельниченко Євгеній Кирилович; голова правління ВАТ «Київбудіндустрія» Столяренко Петро Дмитрович;
Бездітко Антон Леонідович, який в 1995-1997 роках був головою Черняхівської райдержадміністрації; викладачем Кам'янець-Подільського військового інституту став майор Гетьманенко Анатолій Володимирович.
В школі обладнано комп'ютерний клас, створено Куточок бойової слави, де відображені ві¬домості про героїчне минуле наших земляків, бойові події під час визволення нашого села, зі¬брано 5 папок матеріалів-спогадів «Збережемо пам'ять про подвиг». Тут же обладнано стенд, який розповідає про воїнів-інтернаціоналістів випускників нашої школи. На вітринах розмі¬щені свідчення про зустрічі шкільного колективу, громадськості з ветеранами війни, з рідними і близькими загиблих воїнів.
Треба зазначити, що наше село відвідували ветерани 141 ст. дивізії B.C. Шапоренко, Г.М. Клюєв, розвідники 745 ст. полку, сім’я загиблого І.Т. Єременко.
У 1995 році директором місцевого радгоспу призначають Пивовара Віктора Петровича. В цей час держава пропонує роздержавити майно радгоспу і розпаювати його серед робітників і пенсіонерів. Так на базі радгоспу створюється ВАТ «Андріївське» . Паралельно проводять і розпаювання земель радгоспу. Середня частка паю становить 5 га. Разом з цим сільська рада формує землі населеного пункту, землі резерву та запасу. У штат сільської ради вводиться штатна одиниця - землевпорядник.
Згідно земельної реформі, селянин, за ідеєю, повинен працювати на своїй землі, на своїй техніці, мати достойний заробіток або дивіденди. А на справді, всі почали доводити неефек¬тивність колективної праці на землі. Альтернативою колективам проголошувалось фермерство.
Наше село стоїть на вигідному місці, щодо транспортного сполучення. Люди, щоб якось проплатити за електроенергію, придбати газ, відправити дітей до школи, поставити щось на стіл, почали розширювати підсобне господарство. І в цьому їм посприяли сільська рада, вико¬навчий комітет, депутатський корпус села. Розширювались земельні наділи для розвитку під¬собного господарства, виділено для кожної череди пасовище, проводилась заготівля лишків продукції. В багатьох випадках грошовий обіг замінили бартерними послугами.
За останні десять років обирались головами правління: Коростильов Валерій Михайлович, Брик Володимир Федорович, Трохименко Петро Олександрович, Гладчук Микола Леонідович, Дубінін Михайло Іванович, Дейнеко Сергій Леонідович.
Демографічна ситуація на селі різко змінилася. Різко зменшилась кількість зареєстрованих шлюбів. Смертність людей почала різко перевищувати народжуваність.
Все це є наслідком погіршення політичного, економічного та суспільного становища в країні.
Якщо проаналізувати статистичні дані, то буде видно, що:


Дата Статистичні дані
1.01.1991 Населення становило 697 чоловік, я тому числі: чоловіків 292, ЖІ-НОК - 405. Серед них працюючого населення - 268, в т. ч. в с\г - 196, в соціальній сфері - 32. на підприємствах - 40. Утримували ВРХ -268 голів, в т.ч. - 164 корови. Коней - 9.
1.01.19% Населення - 611 чол.: чоловіків - 282, жінок - 329. Працюючих = 187, в т.ч, в с\г - 133, в соц., сфері - 22, на підприємствах - 32, Утри¬мували ВРХ - 274. в т.ч. - 193 корови. Коней - 37.
1.01.2001 Населення - 609 чол.: чоловіків - 287, жінок = 322. Працюючих -158, в т.ч. в с\г - 119, В соц. сфері і на підприємствах - 39. Утриму¬вали ВРХ - 303, в т.ч. - 205 корів. Коней - 54. -
1.01.2005 Населення 574 чол.: чоловіків - 269, жінок - 307. Працюючих - 97, в т.ч, в с\г - 17, В С0Ц. ефірі -21, Ж межами - 59. Утримували ВРХ 223. в т.ч. - 182 корови, Коней - 74.
В 1991 році бджолярі-любителі утримували 160 бджолосімей на 23 точках. На сьогодні не більше 5 господарів займаються бджолярством.
Вищезазначені цифри говорять самі за себе. За роки незалежності населення зменшилось на 121 чоловіка, основною годувальницею сімей стало особисте підсобне господарство. Від механізованого обробітку ґрунту населення перейшло на гужову силу.
Від тривалої безвиході працююче населення змушено шукати кращої долі на виробництві району, області, столиці. За відсутності стартового капіталу практично не набуло розвитку під¬приємництво на місцевому рівні.
На обліку в центрі зайнятості стоять 23 чоловіки (на 1.01. 2007 року).
Проаналізувавши весь викладений матеріал, можемо зазначити, що на кінець XX — на по¬чаток XXI століття, село зазнало нищівної руйнації.
За відсутності революційних потрясінь, без воєнного лихоліття, за відсутності природних катаклізмів село відкинуте на півтора — два століття назад, і ті крихти, що кинуті з барського столу на соціальні виплати, ще довго не поставлять хлібороба на ноги.
В селі зараз працює фельдшерський пункт, в якому тривалий час надає медичну допомогу Нижник Валентина Сергіївна. Також на базі школи обладнаний дитячий садочок, працюють шкільна та сільська бібліотеки, розпочато капітальний ремонт будинку культури, б листопада 1997 року було відкрито в селі зупинку дизель-поїзда, завдячуючи якій населення села та округи отримало можливість скористатись швидким, дешевим, а для більшості — безкоштовним видом транспорту. Будівництву платформи сприяли народний депутат України Мосійчук В.О., голова райдержадміністрації Бездітко А.Л., директори радгоспу «Андріївський» Редчиць А.Т. та Пивовар В.П., голова колгоспу «Зоря» Ковальчук О.П., начальник ПМК — 161 Ганоль В.П., населення села при активній позиції сільського голови Жидецького М.П. та сільських депутатів. У свій час будівництво станції можна було назвати «дорогою життя».
В 2000 році колишню котельню переобладнано в Православну церкву Київського Патріар¬хату. Значної спонсорської допомоги церква отримала від нашого земляка Столяренка Петра Олександровича, голови правління ВАТ «Андріївське» Трохименка Петра Олександровича, прихожан та жителів села.
На землях села Андріївка розвідані великі запаси ільменіту, лабрадориту, габро та анорто¬зиту.
Можливо з часом наше село зробить прорив у своєму розвитку. Воно для цього має всі пер¬спективи, природні і географічні дані. Андріївська сільська рада складається з депутатського корпусу в кількості 15 чоловік та виконавчого комітету, який очолює сільський голова Чепель Тетяна Дмитрівна, заступником сільського голови є директор Андріївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. Собченко Валентина Вікторівна, секретарем сільської ради Кирийчук Людмила Іванівна та члени виконавчого комітету: Жидецька Ганна Петрівна, вчитель Андріївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст., Халімончук Олександр Миколайович, які активно допомагають вирішувати проблеми сьогодення. З числа депутатів сільської ради створено три постійні ко¬місії: комісія з питань планування, обліку, бюджету і фінансів, яку очолює довгий час Тужицька Галина Миколаївна, комісія з питань торговельного, побутового обслуговування, освіти , охорони здоров"я ,культури , фізкультури і спорту та соціального захисту населення, очолювана Бездітко Людмилою Григорівною та комісія з питань агропромислового комплексу, регулювання земельних відносин, землекористування та охорони навколишнього середовища головою якої є Дзицюк Віктор Маркович.
Завдяки активній роботі та великій ініціативності сільського голови Чепель Тетяни Дмитрівни, яка друге скликання очолює Андріївську сільську раду та секретаря Кирийчук Людмили Іванівни, яка працює на даній посаді близько 20 років, налагоджено ділову співпрацю членів виконкому, депутатського корпусу з керівниками місцевих установ та організацій в соціально - економічному розвитку села. За рахунок бюджетних коштів та спонсорської допомоги проводиться реконструкція сільського будинку культури, де також планується відкрити спор¬тивний зал для молоді. Проведено реконструкцію пам’ятника воїнам-визволителям Великої Вітчизняної війни 1941 -1945 років та прилеглої території, що знаходиться біля шляху Житомир - Коростень. Планується провести капітальний ремонт фельдшерсько-акушерського пункту. Працює сільська бібліотека з книжковим фондом в 5 тисяч книг, якою завідує Виговська Тамара Іванівна.
" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл