Звягель - один із довгожителів Житомирщини, минулого року він відсвяткував 750-річний ювілей. До того як розділити долю сусідніх міст, зруйнованих монголами, первісне місто було неподалік від залізничного моста. Тут збереглось городище. Сучасний центр почав формуватись на лівому березі Случі наприкінці XV століття. У 1507 році, повернувшись з московського полону, Костянтин Острозький розпочав будувати кам'яний замок на прямовисній скелі. Дещо від нього збереглося донині. Замкова гора із залишками укріплень, розташована за будинком культури, Ще у 70-х роках минулого століття можна було видряпатись на стерезну стіну, яка з'єднувала дві башти, але на початку 80-х замок і його територію вирішили реконструювати. У результаті цієї «реконструкції» Новоград отримав щось подібне до київських Золотих Воріт - повністю нівелювався весь старовинний вигляд мурів, які добудували новим камінням. До того ж, додали декоративну, майже іграшкову вежу. Був замок, а став дитячий майданчик. Щоправда, якщо зайти з іншого боку, то таки можна побачити справжні, старі мури і бійниці, але все тут настільки забруднене і захаращене, що дослідницьке бажання зникає миттєво. Укріплення найкраще оглянути з іншого берега Случі, перейшовши туди через пішохідний міст.
На Замковій горі крім, власне, замка, до революції містілися ратуша, бароковий кос-тьол і Преображенська церква, в якій хрестили Лесю Українку. Все це безслідно зникло одного червневого дня 1935 року, коли за наказом міської влади військові підірвали старовинні споруди. Пощастило лише Великій синагозі 1740 року, яку перетворили на авто-ремонтну майстерню. Сьогодні її аж ніяк не назвеш «великою»: в будинку, позбавленому другого поверху, міститься хлібний магазин й інші установи. У ньому було б неможливо впізнати колишню юдейську святиню, якби не меморіальна дошка, присвячена пись
меннику Мордехаю Фейєрберґу, що народився у Новограді, і вчився у цій синагозі.

Минаємо квартал старої єврейської забудови, і спускаємось до пішохідного мосту, з якого відкривається чудовий краєвид на Случ і гранітні скелі. Пройдімось цими кам'янистими берегами, аби побачити з найкращого ракурсу залишки замку. Якщо є ще час, то можна дійти до колишнього палацу Мєзєнцева, в якому зараз розміщується штаб бригади танкової частини. Він має неоготичну башту і багатий зовнішній декор, але, через те. що тут квартирують військові, на тереторію
вхід заборонено. Хоча і були плани зробити в палаці краєзнавчий музей, які так і лишаються планами.