На другий день маємо встати доволі рано, - заплановано багато цікавих зупинок. Перша з них ОВРУЧ, куди їдемо нормальної якості дорогою. У вересні 1911 року весь цей шлях прикрашали рушники, а з хат вийшли святково вбрані селяни: з Коростеня до Овруча
їхав автомобільний кортеж царя Ніколая II, котрий мав бути присутнім на відкритті від-новленої церкви Святого Василія. Як і сто років тому, ми можемо оглянути чудовий витвір давньоруських майстрів. Архітектором храму був відомий Петро Милоніг - автор П’ятницької церкви в Чернігові. Споруджували ж церкву на кошти Рюрика Ростиславовича, Це доволі контроверсійна постать в історії. У 1169 році князь допомагав Андрієві Боголюбському спустошувати Київ, а вже за чверть століття сам став Великим князем київським. Він вважається засновником лінії князів В'яземських.
Храм Святого Василія було побудовано в 1190 році на місці дерев'яної церкви, спо-рудженої ще Володимиром Великим за два століття до того. Хреститель Русі таким чином вшановував пам’ять брата Олега Святославича, убитого під стінами Овруча. Брата Володимира випадково скинули свої ж в рів з мосту біля головної брами Овруча, панічно відступаючи після поразки, яку зазнали від вояків його брата Ярополка. Після падіння Києва така ж доля спіткала й Овруч, але монголи храм не зруйнували. Його значно пошкодили пізніше, в 1321 році, за наказом литовського князя Гедиміна. Взагалі-то, православний Гедимін не руйнував церков, але тут його роздратувала довга облога Овруча. Остаточної руйнації (залишилась лише вівтарна частина) храм Святого Василія зазнав у першій половині XIX століття. Уже через 50 років овручани зібрали певну суму на відбудову своєї святині, але і вистачило лише на невелику каплицю. Довелось просити про «спонсорську допомогу» в царя-батюшки. Ніколай II не відмовив, і крім необхідних власне для будівництва коштів, подарував ще й іконостас, верхній ряд якого складався з образів Новгородської школи XVI століття. Давньоруські фрески вівтарної частини доповнили нові, витримані в тому ж стилі. Серед художників, що працювали в храмі, був і знаменитий Кузьма Петров-Водкін. Його компо
зиція «Жертвоприношення Авеля» не є канонічною з точки зору церковних розписів. Це радше алегорія убивства князя Олега Святославича рідним братом. Керував реставрацією Олексій Щусєв, який за цю роботу отримав звання академіка архітектури. Під його наглядом були також споруджені корпуси келій жіночого Василівського монастиря в оригінальному псковському стилі. Цікаво, що храм заходились відновлювати в 1904 році на честь майбутньої перемоги Російської імперії над Японією. І хоча російські солдати зазнали поразки, на рахунок їхніх співвітчизників архітекторів можна записати безперечну перемогу.