Тією ж дорогою вертаємось до ОЛЕВСЬКА. Доїжджаємо до центру, над яким домінують новозбудований костьол і Миколаївська церква 1596 року. Біля входу вмурований древній хрест з чіткою датою «1612», а всередині - якимось дивом збережені фрески XVII століття й іконостас тих часів. Усе збереглось майже в первісному вигляді, за винятком чотирьох декоративних веж, що спорудили

в XIX столітті. Судячи з товщі стін, храм мав оборонний характер.
Цікаво, що різні джерела по-різному датують вік Олевська. Найбільш приємною для тутешніх жителів є дата «977 рік». Тоді під Овручем загинув Олег Святославич, який, нібито, жив в Олевську. Але є й інша інформація - кінець XV століття. У ті часи в Олевську жив ще один князь Олег - Древляндький. На честь нього місто називали спочатку Олегськом, а потім, для простішої вимови, Олевськом. Одна з найцікавіших історій трапилася з містом уже в минулому столітті. На початку Другої світвої війни частини Червоної армії від-ступили з Олевська, але замість німців, що були зайняті проривом Коростенського укріпленого району, до міста увійшли вояки новостворе- ної поліщуком Тарасом «Бульбою»- Боровцем Поліської Січі. Січовики
дбало управляли містом аж до середини листопада 1941 року, коли були змушені перейти в підпілля. Залишаємо Олевськ і повертаємось на Варшавську трасу, аби доїхати до Коростеня. Дорогою, на півшля- ху до Нових Білокоровичів, завітаємо до ЖУБРОВИЧІВ. У селі є прекрасний зразок дерев’яної поліської архітектури - церква Різдва Богородиці 1696 року. У ній зберігся іконостас, імовірно XVIII століття. Радимо спитатись у місцевих, де живе отець Петро, який може показати церкву. Цей молодий священик розказав цікаві факти з її історії. Наприклад, коли за радянської влади місцевий житель поліз на бані знімати хрести, то зверху побачив, як від іскри з топки паротяга, що їхав повз Жубровичі зайнялась його хата. Шокований чолов’яга полишив церкву і побіг рятувати власне майно.