У Баранівці нас цікавить музей славетної порцеляни. Головне, - не помилитись, бо при в’їзді до Баранівки є поворот ліворуч з вказівником: «фарфоровий завод». Нам туди не треба. Потрібне підприємство розташо-ване в самому центрі міста, праворуч від головної площі. Утім, є одне суттєве «але»: якщо ви приїдете сюди у вихідний день, до музею не потрапите. Маємо тут справу з безглуздою провінційною звичкою закривати музеї на вихідні. Якщо ж пощастить, і ви будете тут у будні, то музей працює з 8:30 до 17:30 з годинною перервою від 13:30. Музей розташований навпроти заводу, який був заснований братами Франциском і Михайлом Мезерами у 1802 році. Баранівська порцеляна на рівних конкурувала з мейсен- ською, севрською та корецькою. Фігурні вази, чайні та кавові сервізи настільки сподобались при Петербурзькому дворі, що у 1825 році майстри з Баранівки отримали привілей ставити на своїх виробах двоголового державного орла.
Музей порцеляни, тим паче, якщо він зачи-нений, - не єдине місце, варте відвідин у Баранівці. Ми не оминемо нового високого костьолу, що стоїть при дорозі. Тут монастир і новіціят (щось на кшталт семінарії) Ордену
У селі Остріжок є ДОТи з «лінії Сталіна»

У Баранівці нещодавно побудували монастир францисканців
Братів Менших, тобто францисканців. Якщо хочеться оглянути новий храм зсередині, можна попросити когось з сусіднього будинку новіціяту, аби його відкрили. Поруч з монастирем - старезний католицький цвинтар з цікавою брамою. Тут є доволі давні і мистецько вартісні надгробки.

Надалі шлях веде нас паралельно річці Случ до Новограда-Волинського, але дорогою заїдемо до села ОСТРІЖОК, (Увага: дуже погана асфальтівка!) де залишимо машину, аби відвідати на протилежному боці Случі два ДОТи (Долговременная огневая точка - прим, авт.) з «лінії Сталіна». Переходимо річку спочатку кладкою, а потім навісним мостом, за яким одразу з землі стирчать розбиті залишки величезного ДОТу. Якщо пройтись півкілометра ліворуч, то на сусідньому хуторі побачимо вдвічи менший, але вцілілий ДОТ.