Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції (1917 року) почався новий етап у розвитку сільського господарства. В.І.Ленін ще у травні 1903 року у своїй брошурці «До селянської бідноти» виклав аграрну програму більшовиків, яка полягала в утворенні на базі поміщицької власності великих державних господарств під контролем рад депутатів від сільської бідноти (звідси назва, що виникла пізніше,- радянські господарства - радгоспи). Передбачалося встановити нетоварний взаємообмін між промисловістю і радгоспами, а також індивідуальними селянськими господарствами.
У статті «Чергові завдання Радянської влади», яка вийшла у квітні 1918 року В.І. Ленін вперше виклав найближчі завдання, а М.І.Бухарін написав «Програму комуністів(більшовиків)»,яка ставила завдання негайного переходу селян до суспільної праці двома шляхами: «по-перше, товариським обробітком колишніх великих поміщицьких маєтків, по-друге, організацією трудових сільськогосподарських комун»(Бухарін М.І. Вибрані твори - М.1990-С.59).
Пізніше, у січні 1919 року Всеросійський з'їзд земельних відділів, комітетів бідноти і комун прийняв резолюцію « Про колективізацію землеробства». В ній схвалювався підготовлений Раднаркомом проект декрету «Про соціалістичний землеустрій і про заходи переходу до соціалістичного землеробства». Публікуючи резолюцію з'їзду, газета «Правда» у редакційному коментарі зазначила: « Найголовнішим завданням земельної політики є послідовне , неухильне здійснення широкої організації землеробських комун, радянських комуністичних господарств і громадського обробітку землі, які в своєму розвиткові неминуче приведуть до єдиної кому-ністичної організації всього сільського господарства».(Газета «Правда» 19 січня 1919 року ).
Політична лінія партії більшовиків щодо кооперування і колективізації знайшла чітке відображення в політичних документах ЦК КП (б)У того періоду.
В цей час відповідна лінія партії проводилася і на території нашого району. До першого лютого 1925 року у районі було утворено 9 колективних господарств, серед них артілі Верболозька, Бабичівська, імені Щорса, Колодіївська (в той час ці населенні пункти входили в територію нашого району).
7 листопада 1922 року у селі Ксаверівка було організовано одну з перших комун імені 5-річчя Жовтня. Ініціаторами колективного ведення господарства стали демобілізовані воїни -червоноармійці й селяни - бідняки в кількості 15 чоловік. Фактично комуна, приступила до роботи в 1924 році і об'єднала 4 інших господарства, зокрема, Новопіль, Мокренщина, Грузлевець та центральні господарства комуни - Ксаверівку. Очолював комуну К.І.Каллер. За перші 5 років комунари домоглися добрих показників. Урожайність зернових становила по 20 ц з га, картоплі 150 ц., хмелю по 20ц. Високу оцінку праці комунарів було дано на сільськогосподарській ви-ставці, організованій в Черняхові у 1925 році. За успіхи у праці у 1927 році Ксаверівську комуну нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Слава про Ксаверівських комунарів покотилася по всій окрузі. її приклад почали наслідувати інші господарства.
У цьому розділі нам хотілося б дати характеристику стану сільського господарства з часу утворення району по даний час, в основу поклавши видання Волинського окрплану за 1927 рік, куди входив наш район.
На час утворення району площа селянського землекористування становила 33 тис. 168 десятин. На цій землі висівалася 13 682 дес. жита , 4190 дес. пшениці, 1521 дес. ячменю, 7192 –вівса1003 - гречки, 124 - проса, 63- льону, 39- конопель, 428 дес- гороху, 4- квасолі, 877- вики,2 дес.- тютюну, 2773 - картоплі, 13- буряка, 980- однолітніх і багаторічних трав. Крім цього на площі 129 десятин вирощувались огородні та баштанні культури.
В той час в нашому районі були розповсюдженні такі сорти культур: озима пшениця Українка, Банатка, Високо - Литовська; ярова пшениця - Білоколоська; озиме жито - Педкуське; овес Шатилівський М 33, Хорошківський і Шведський; ячмінь двохрядний чеський; горох «Вікторія» білий та Фольгер.
Велике економічне значення для розвитку району мала галузь хмелярства. Чистий прибуток від хмелю по окремому середньому селянському господарству складав щорічно 350 крб., покриваючи повністю весь річний бюджет такого господарства. З 1922 року в зв'язку з відродження броварської промисловості розпочалося і відновлення хмільників. Дуже сприяли цьому значні ціни на хміль, що доходили в 1924 році до 400 крб. за пуд. Для допомоги поширенню хмільників, що викликає великі кошти на їх спорудження було організовано мережу хмельових товариств, яким Сільбанк відпускав кредити для розподілу між хмелярами.
Звертає на себе увагу невпинне зростання худоби, особливо помітно це відбувалося у 1923 - 1925 роках. Збільшення поголів'я худоби за цих часів відбулося за рахунок збільшення продуктивності худоби і зокрема - корів. В цей час у господарствах селян нараховувалось 68 090 голів худоби, в тому числі: коней - 11360 голів; волів-192; корів-12933 голів, молодняка ВРХ -6173 голів, овець - 12903 голів, свиней - 13957 голів.
За цей час значно зросло поголів'я курей, гусей та качок.
Відбувається свого роду спеціалізація у галузі тваринництва.
Волинська округа по напрямках ведення скотарства була поділена на 4 основні райони. До першого скотарського району входив наш район. Напрямок скотарства цього району був суворо молочний. Розвитку молочної продукції сприяли землі, під якими був значний відсоток лугу й випасів, з іншого - економічні умови. Район пересічено залізницею, що зв'язувало його
3 великими споживчими центрами - Житомиром, Коростенем і Києвом, в яких забезпечено збут перероблених молочних продуктів.
На території району розповсюджена в цей час була червона білоголова худоба, що по своїй молочній якості й пристосованості до місцевих умов визнається за найкращу. Як негативне явище до 1926 року спостерігалося зниження кількості ремонтного молодняка до рівня, що є недостатнім для відновлення стада. Що стосується породи свиней, то утримувалися метиси от¬римані від парування з німецькою чорнорябою свинею.
Заходи щодо покращення скотарства спрямовано було переважно на організацію сітки покривних пунктів з племінними виробниками. Було засновано 2 сітки таких пунктів. Первісна сітка утримувала виробників, що їх передано сільгосптовариствами, колгоспами і артілями. Другорядна сітка утримувала премійованих виробників, що належали селянам. У Осникському племрозсаднику утримувалося 44 племінні корови, 2 бугаї, 23 теляти, 4 кнурі, 6 свиноматок і 8 племінних поросят. Населенню у 1925-1926 році було передано 1 бугай, 1 кнур та 13 племін¬них поросят.
Район обслуговувався районною ветлікарнею та ветамбулаторією, яка розміщувалась в селі Високе.
Всі заходи в сільському господарстві здійснювались за рахунок переважно кредитів Сіль-банку, а також за рахунок безповоротних позик, що відпускались селянству як з коштів місцевого бюджету, так і державного бюджету й з відсоткових відрахувань від податку. Всі відпущенні кошти переважно здійснювались через кредитні товариства сіль банку, а також через спеціальні товариства. На той час у районі діяло 28 таких товариств.
Незважаючи на те, що у Волинській губернії колективізація розпочалася у 1922 році, проте організаційну основу колективних форм господарювання становили різні товариства, артілі, де-не-де комуни, а також колгоспи.
Сам принцип колективізму залежав не від свідомості селян, а від організаційних форм господарювання.
Комуна вирізнялася з - поміж інших форм колективних селянських господарств організацією праці, розподілом врожаю, прибутком, правовим статусом комунарів об'єднаних спільною ідеєю життєдіяльності.
Кооперація, яка виникла на зорі непу, зникла разом з його згортанням. Вона не влаштовувала ідеологів командно - адміністративних методів управління економічним життям суспільства. В кооперації вбачали елементи консерватизму дрібно товарного укладу на селі, тому на порядок денний висунули ідею масової колективізації сільського господарства.
Дискусія з цього приводу завершилася перемогою прихильників протилежного кооперативному русі курсу - на усуспільнення засобів виробництва та створення « соціалістичних фабрик зерна» - колгоспів.
Офіційно проголошення курсу Комуністичної партії на суцільну колективізацію відбулося на пленумі ЦК ВКП (б) в листопаді 1929 року. Колективізація в Україні мала завершитися во-сени1931 року чи на весні 1932 року.
При створенні колгоспів усуспільнювалися не тільки засоби виробництва, а й домашня худоба та птиця.
В той час по району була масова організація колгоспів. За цей час було утворено їх 65, в окремих селах по 2-3 господарства. Заслуговує на увагу те, що масова організація колгоспів проходила під безпосереднім впливом партійно - радянського апарату. Тим хто вступав до кол¬госпів, уряд надавав різноманітні пільги, звільняв від податків на домашню худобу, надавав сільськогосподарську техніку, а тим, хто залишався одноосібником, доводилось сплачувати високі податки.
Перший колгосп «Серп» у Черняхові було організовано 1929 року, через рік ще два- імені Леніна та імені Ворошилова. На кінець 1932 року вони обробляли 105 парами коней 3342 га землі. Того року , зокрема, успішно виконали план заготівлі та продажу картоплі державі.
Важливу роль у організації зміцнення колгоспів відіграла Черняхівська МТС, створена в 1931 році. її першим директором був К.І.Каллер. Машинно - тракторна станція не тільки здійснювала технічну допомогу колгоспам, а фактично взяла під контроль процеси, які відбувалися на селі. Щоб підготувати кадри тут було в 1935 році відкрито профтехшколу, працювали гуртки ліквідації неписьменності. Наслідуючи почин Паші Ангеліної, в 1936 році в поле вийшла перша жіноча тракторна бригада, очолювана Г.Михайлюк. Рік у рік зміцнювалась економіка колго¬спів, підвищувалась урожайність полів. Коли в 1938 році з кожного га було зібрано по 7 ц. зер-нових, то в 1939 році вже по 10 ц, ланка М.Конончука із колгоспу ім.Чапаєва зібрала по 36 ц. озимої пшениці з га, ланка Грицькович з цього ж колгоспу зібрала по 33 ц. ячменю. Ще вищими були врожаї в 1940 році так, артіль «Ударник» село Новопіль одержала по 12,92 ц зернобобо¬вих з кожного га, артіль ім.Шевченка с.Горбаша по 166 ц. картоплі. В 1939 році орденоносець Високоукраїнської артілі ім.1 Травня, пізніше стала героєм Соціалістичної Праці, Надія Гри¬горівна Заглада встановила світовий рекорд у врожайності льону, зібравши з кожного га по 33,09 ц льоноволокна. В 1940 році Н.Г.Заглада виростила два врожаї льону за сільськогоспо¬дарський рік. Ланкова колгоспу ім.. 5-річчя Жовтня с. Ксаверівка Марта Савіна Климчук одержала по 16ц хмелю з кожного га, та стала учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки і нагороджена Великою срібною медаллю.
Швидкими темпами йшов розвиток громадського тваринництва. Кожен із 65 колгоспів району мав ферму ВРХ, свиней, овець, а 55 колгоспів мали птахоферми. У всіх зросли надої мо¬лока, прирости живої ваги свиней, настриг вовни на вівцю.
Свинарка колгоспу ім. Ворошилова Єва Мельничук в 1940 році одержала від свиноматки по 19,8 поросят. А по району їх було одержано 8,8 голів. У колгоспі ім. 5-річчя Жовтня надої молока сягали до 3000 літрів молока від корови. У всіх колгоспах розвивалась така галузь як бджільництво. В Корчівському колгоспі ім..Шевченка на пасіці нараховувалось 120 бджолосімей і кожна давала по 22 кг меду. В колгоспах району було 15 діючих ставків. Це була вигідна високорентабельна галузь господарства. Так, вилов риби в Городищенській артілі « Третій ви¬рішальний» дав господарству прибутку 25 тис. крб.
Колгоспне селянство вийшло на шлях покращення свого життя, зростали прибутки в артілі ім.Чкалова с. Андріїв, грошова вартість кожного трудодня в 1940 році становила тут 2крб. 10 коп. В колгоспі «Ударник» село Новопіль на трудодень одержали по 3,05 кг зерна, а взагалі колгоспники одержували на трудодень по 3 кг хліба і 1,8 крб. грошей.
На колгоспні лани прийшла потужна техніка. Станом на 1 січня 1941 року на колгоспних полях працювало 120 тракторів, 19 комбайнів, 58 молотилок, 333 жатки, 227 сінокосарок, 170 кінних та 56 тракторних грабель, 196 кінних сівалок. В районі працювало 33 агрономи, і 19 зооспеціалістів.
Колгоспи підтримували постійний зв'язок зі школами. Вчителі, старшокласники допомагали ліквідувати неписьменність серед трудівників полів, брали активну участь у сівбі та збиранні врожаю. При школі смт.Черняхів працював автотракторний гурток для старшокласників.
" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл