1 січня 1951 року було підведено підсумки роботи сільськогосподарського виробництва за 5 років. Валовий збір зернобобових збільшився на 3,2 ц з кожного га, ВРХ збільшилось на 7128 голів в т.ч. корів -1687, свиней на 8316, овець - 4861, птиці-23191.
Машинно-тракторний парк збільшився на 13 комбайнів, 96 умовних тракторів, 127 жаток. За 5 років побудовано 586 тваринницьких і 144 господарських приміщення.
Значний вклад у розвиток і зміцнення колективного господарства внесла Черняхівська МТС. Лише у 1951 році тут вироблено на 15 - сильний трактор по 677 га умовної оранки при плані 545. МТС чимало зробила для зміцнення колгоспів кадрами. На посади бригадирів тракторних бригад і їх помічників були підібрані досвідчені механізатори. Тільки за 1955 рік при МТС підготовлено 46 трактористів і комбайнерів. За три роки і дев'ять місяців в колгоспах по¬будовано 10 конюшень, 8 телятників, 17 корівників, 22 свинарники, 9 вівчарників, 9 пташників, З льонопереробні пункти, 3 хмелесушки, 5 майстерень.
В лютому 1961 року на базі трьох колгоспів: «Зоря комунізму», ім.Тельмана с.Новосілки та «За врожай» с.Андріїв виник насінгосп ім.Сталіна. У господарстві було 86 тракторів, 22 зернові комбайни, 75 автомобілів, понад 2,3 тис. голів ВРХ та 3000 свиней. Господарство мало 800 тис. крб. чистого прибутку. В 1962 році згідно Постанови Ради Міністрів був перейменований в учгосп »Україна».
Учгосп займався вирощуванням сортового насінні картоплі, льону, зернових та інших культур.
В серпні 1961 року вдруге першим секретарем райкому партії було обрано Докіля Петра Гнатовича. За час його перебування на цій посаді було проведено реформування колгоспів. З 59 створено 23 високогалузеві господарства, в 9 колгоспах почали працювати власні електростанції. Сільське господарство ставало на шлях поступового розвитку.
Але в більшості господарств сільськогосподарська галузь залишалась збитковою із-за низьких цін на сільськогосподарську продукцію. З боку держави у 1962 році були підвищенні закупівельні ціни на м'ясо-молочну продукцію, що дало можливість дещо поліпшити ситуацію на селі.
Однак, такий стан сільського господарства, як держави, так і окремих регіонів, зокрема, зумовлював необхідність перегляду аграрної політики.
Об'єктивні обставини, економічна доцільність змушували тогочасне радянське керівництво посилювати прагматичні аспекти аграрної політики, зокрема, такі як матеріальне стимулювання виробництва, розвиток особистих підсобних господарств колгоспників, зміну товарно - грошових відносин.
На початку листопада 1964 року президія ЦК Компартії України розглянула питання про зняття необгрунтованих обмежень особистого підсобного господарства колгоспників, робітників та службовців, які діяли під час правління М.С. Хрущова. Постанова затверджена президією ЦК, вимагала відновити розміри присадибних ділянок і норми утримання худоби, які існували в колгоспах до внесення змін у Статут сільськогосподарської артілі: не допускати зменшення присадибної ділянки колгоспного двору, якщо розмір садиби не перевищував граничної норми встановленої Статутом; визначала , що зменшення присадибної ділянки надалі може проводи-тися лише за постановою загальних зборів колгоспників, затвердженою райвиконкомом.
Практика підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію продовжувалася і в наступні роки. В 1970 році ціни було підвищено на 25%, в 1979 році - ще на 12 % , в 1984 році - на 16%. Хоч ціни на сільськогосподарську техніку, добрива і інші матеріальні засоби зростали ще швидше, але повністю не покривались субсидіями збоку держави, проте ряд господарств була спроможна купити або отримати в кредит ці матеріально - технічні ресурси.
В 1970-1980 роки в країні були розроблені масштабні програми механізації, хімізації та меліорації сільського господарства. Продовжувалася політика великих капіталовкладень в аграрний сектор економіки. Упродовж 1970-х років у галузь сільського господарства України було спрямовано 27 % від усіх капіталовкладень. Це відчуло кожне господарство нашого району. В районі повним ходом пішли процеси меліорації та хімізації земель ці роботи були проведені більш як на половині площ. Для цього було створено дві спеціалізовані організації - райсільгоспхімія та ПМК-161, які успішно виконували дані роботи не тільки в районі, айв області.
В результаті в цьому відношенні сільське господарство вперше стало в ряд пріоритетних галузей народного господарства, обійшовши навіть легку промисловість.
Зростання фінансування сільського господарства в той час доповнювалось заходами соціального характеру. Так, у ці роки оплата праці колгоспників за трудоднями була замінена помісячною зарплатою, яка була авансом у рахунок майбутніх колгоспних доходів. Колгоспники отримали право на пенсію, соціальне страхування та громадянський паспорт.
Зазнала деяких змін і структура сільського господарства, змінилося ставлення до особистих підсобних господарств. Зокрема, були зняті обмеження по господарюванню на присадиб¬них ділянках, вжито низку заходів спрямованих на підтримку приватного сектору, знято обмеження на утримання поголів'я домашньої худоби, колгоспникам було дозволено брати кредит для облаштування своїх господарств.
В той час у районі в підсобних господарствах населення утримувалося більше 7,5 тис. голів корів, біля 9 тис. свиней, більше 120 тис. голів птиці і значна кількість іншої живності.
Колгоспи мали спеціалізований характер виробництва. У рослинництві: це зерново – картопляний - льонарський напрямок розвитку, у тваринництві: м'ясо-молочний напрямок з розвинутим вівчарством. Зокрема: колгоспи ім..40-річчя Жовтня с.Забріддя, «Світанок» с.Городище, їм. 1-Травня с.Високе, учгосп «Україна», спеціалізувалися по вирощуванню овочевих культур, і ім.Суворова с.Сліпчиці, ім.40-річчя Жовтня с.Забріддя, «Дружба» с.Видибор по виробництву м'яса ВРХ, ім. 1-Травня с.Високе , «Родина» с.Горбулів, учгосп «Україна» смт.Черняхів по виробництву м'яса свинини, а ім.Шевченка с.Новопіль та «Пам'ять Леніна» с. Селянщина спеціалізувались по вирощуванню птиці та виробництву яєць.
П'ять господарств: це, зокрема, колгоспи «Будівник Комунізму» с.Стирти, ім..Ватутіна с.Селець, ім.Воровського с.Очеретянка, ім.Мічуріна с.Сали та «Родина» с.Горбулів спеціалізувались по виробництву вовни.
Інші господарства мали багатогалузевий характер виробництва. Фабриками молока називали учгосп »Україна», колгоспи ім.Леніна с.Троковичі та «Заповіт Ілліча» с.Окілок, в яких утримувалось від 600 до 1200 голів молочного стада. А знатна доярка колгоспу «Заповіт Ілліча» Лідія Федорівна Сівченко від 22 закріплених корів щорічно надоювала по 6500-8000 літрів молока, не відставала від неї доярка з учгоспу «Україна» Марія Макарівна Супруненко, яка отри¬мувала щорічно біля 5000 кг молока від кожної фуражної корови, білоголової української породи. І такі маяки тієї доби були непоодинокими.
За невтомну працю на льонарських ланах, а Черняхівський район славився результатами у цій галузі, ланкова колгоспу ім..Леніна с.Троковичі Ніна Михайлівна Рубан у 1973 році була удостоєна звання Героя Соціалістичної праці з врученням їй ордена Леніна і медалі Золота Зірка.
Про зміни в соціально-економічному розвитку району у той період в своїх спогадах яскраво описували перші секретарі райкому партії В.Г.Оверчук та А.М.Залізко (читайте у доповненнях до цього розділу).
Прагнучи підвищити ефективність сільського господарства Комуністична партія та радянський уряд неодноразово вдавалися до різного роду реорганізацій управління колгоспним виробництвом. У країні 1982 році виникли агропромислові комплекси (АПК), покликані підвищувати ефективність аграрного сектору економіки.
З метою забезпечення високоефективного функціонування колгоспно-радгоспного виробництва на селі травневий (1982 року) пленум ЦККПРС прийняв продовольчу програму. Програма була зорієнтована на розв'язання продовольчої проблеми і розглядалася як свідчення турботи Комуністичної партії і радянської держави про матеріальний добробут людей. Відповідно до неї сільське господарство стало пріоритетною галуззю у державній політиці капіталовкладень.
Виходячи з контрольних показників державної продовольчої програми аналогічна програма була деталізована в районі. Вона передбачала ріст валової сільськогосподарської продукції на 30% з впровадженням інтенсивних технологій вирощування культур, ведення галузі тваринництва та поліпшення якості продукції. На жаль, через ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів продовольча програма залишилася невиконаною.
Життя показало: ніякі програми, що ґрунтуються на старих формах господарювання, віджилих методах управління, не можуть вивести економіку з глухого кута. Проведене в листопаді 1985 року «подальше вдосконалення «управління агропромисловим комплексом належним чином не змінювало ні змісту, ні стилю й методів керівництва сільським господарством. Утворений союзно - республіканський Держагропром УРСР, який виник на місці відповідних міністерств, а саме: сільського господарства, плодоовочевого, сільського будівництва, м'ясної і молочної промисловості УРСР, а також кількох комітетів і управлінь, здійснив спробу поси¬лити економічні важелі впливу господарювання з тим, щоб трохи оживити старий господарсь¬кий механізм.
Про це свідчила постанова ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР, прийнята навесні 1986 року, якою передбачалося встановити надбавки до закупівельних цін у розмірі 100 % за зерно, продане понад середньорічний рівень одинадцятої п'ятирічки, не доводити планів державних закупівель худоби, птиці, молока, яєць, картоплі тощо до союзних республік, країв та областей. Окрім цього, у розпорядженні облвиконкомів повинні були залишитися ресурси м'яса, молока, іншої продукції після виконання планів поставки в загальносоюзний та республіканський фонди. Дозволялося взаємообмін продовольством між республіками та областями на договірній основі тощо. Залежно від кінцевих результатів оплачувалася праця керівників і спеціалістів, за якими оцінювалася діяльність господарств, зокрема рівень рентабельності та приріст продукції, їх інвестування могло здійснюватися переважно власним коштам та за допомогою кредитів Держбанку.
Все це стимулювало розвиток сільськогосподарського виробництва в районі. Середня урожайність зернових складала 23,5 ц/га, картоплі-180 ц/га, значно зросла урожайність хмелю, льону, овочів і інших сільськогосподарських культур.
В той час район продавав державі 18 тис. тонн картоплі,8 тис. тонн зерна,3 тис. тонн овочів, 4,5 тис. тонн м'яса і біля 9 тис. тонн молока.
Значно поліпшилася ситуація в тваринництві, зросло поголів'я ВРХ та свиней. В громадському секторі району утримувалось більше 40 тис. голів ВРХ, з них майже 12 тис. корів, більше 9 тис. свиней, 11 тис. овець і 36 тис. голів птиці. Надій молока на фуражну корову перевершив 3000 кг. Проте високими були витрати кормів на один кілограм виробленої продукції. Наприклад, на 1 ц приросту свинини витрачалося 8 центнерів кормових одиниць, що в 2,5 рази більше, ніж у передових господарствах Європи. Причиною в більшості мабуть було те, що корми часто розкрадалися, або неефективно використовувалися.
" Історія Черняхівщини: етапи становлення і сучасність."-Ж.:ОП"Житомирська облдрукарня",2009.-848с.;іл